Охорона
флори. Рослинний світ,
або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким
показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини — найбільш
беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх
охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при
ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і
тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та
тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. Закон про Червону книгу прийнято і
в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх
охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення
через людську діяльність.
Природні
умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає
близько 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної
та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).
200 років
тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні —
лише 14 %. Незважаючи на величезне екологічне значення лісу й прийняття
постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше,
хижацьки знищуються, авідтворення лісового фонду здійснюється дуже
повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через
перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення
рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми
пожежі втрачають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує
напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових
забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.
За даними
ООН, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд. м3 лісу, й ця
цифра до 2000 р. зросте в 1,5 раза. Особливо тривожить доля Амазонських і
Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.
Основними
заходами захисту лісів є такі: раціональне (з урахуванням екологічної
ситуації) обмежене їх вирубування; висаджування нового лісу на місці
вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення
виходу продукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормових,
лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насіннєвих дослідів для
створення видів лісової флори, продуктивніших і стійкіших до хвороб і
забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг,
рекреаційних і заповідних лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з
кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого
ставлення населення, особливо молоді, до лісу.
Іншим
важливим компонентом природи України є степи. В нашій державі вони майже на
100 % розорані (крім заповідників).
Колись
високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти України в наш час
значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби,
неправильну меліорацію, переущільнення важкою сільськогосподарською технікою, пере
хімізацію.
Велике
значення в Україні мають болота — важливий гідрологічний і кліматичний регулятор
Полісся, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема,
реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обґрунтоване осушення боліт,
що розпочалося з 50-х років XX ст., викликало значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання
навколишніх лісових масивів, зникнення деяких цінних болотних трав. Нині, коли
життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється
оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення.
Кілька боліт оголошено заповідними — вони виконують функції еталонів болотних
екосистем.
Екстенсивне
природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванняму процесі розвитку агропромислового
комплексу, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток
колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до знищення майже
70 відсотків цінних природних комплексів і ландшафтів України.
Площа
природно-заповідного фонду України зростає повільними темпами і становить на
сьогодні лише 2 млн. гектарів, або 3,4 відсотка території країни, що є недостатнімгарантомдля забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та
різноманіттяприроднихекосистем,насампередна лівобережжі
лісостеповоїзони,Придніпров'ї та в степовій частині
Криму,де під охорону взято лише 0,2 -
0,7 відсотка територій.
Існуючі
ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки через недостатнє
фінансування, слабку матеріально-технічну та лабораторну базу нині не виконують
функцій щодо збереження та відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.
В умовах економічної та екологічної кризи при переході до ринкових відносин та
різних форм власності без ефективних заходів з боку держави процес деградації
генофонду флори і фауни, ценозів, екосистем та ландшафтів стане незворотним.