Спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси є важливою ланкою агропромислового комплексу України. Вони поєднують виробництво і промислову переробку сиро­винних ресурсів тваринного походження, реалізацію готової продукції і обслуговуючі підприємства й організації. В ме­жах тваринницько-промислових комплексів встановлюються, як правило, прямі виробничі зв'язки між сільськогосподар­ськими підприємствами, що виробляють продукцію тварин­ництва, і промисловими підприємствами, що її переробля­ють. У результаті агропромислової інтеграції тваринництва з іншими галузями в Україні сформувалися такі спеціалі­зовані тваринницько-промислові комплекси: м'ясопромисловий, молокопромисловий і птахопромисловий. М'ясопромисловий комплекс України діє на основі роз­витку тваринництва м'ясного і м'ясо-молочного напряму та переробки його сировини. До його складу входять також обслуговуючі галузі: виробництво устаткування для тварин­ницьких ферм і м'ясної промисловості, комбікормова про­мисловість, кормовиробництво і виробництво тари.

Основою формування м'ясопромислового комплексу Ук­раїни є м'ясне скотарство, птахівництво і вівчарство.

Значення скотарства — провідної галузі тваринництва у всіх природних зонах України — не обмежується виробництвом яловичини. Воно є основним постачальником шкіряної сировини для легкої промисловості та органічних добрив для рільництва.

Найбільша густота великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь у передгірських і гірських ра­йонах Карпат, в Лісостепу і на Поліссі, тобто в зонах, добре забезпечених природними кормовими угіддями і ви­сокою густотою сільського населення. Що ж до Лісостепу, то зростанню густоти поголів'я великої рогатої худоби тут сприяє розвиток бурякосіяння і цукрової промисловості з її відходами (жому і меляси) .

Скотарство України, залежно від природно-економічних умов, характеризується певними територіальними відмінно­стями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається молочно-м'ясне і м'ясо-молочне скотар­ство. У Степу переважає м'ясне і м'ясо-молочне. В при­міських зонах, особливо найбільших і великих міст,— молочно-м'ясне. Розводять в Україні переважно симентальську, червону степову, сіру українську, чорно-рябу та інші породи.

Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивалося у всіх природно-економічних зонах України. Відмінності у рівні його розвитку визначаються насамперед характером кормових ресурсів і наявності достатньої кількості           концентрованих кормів. Найбільше розвинуте свинарство у Лісостепу і Степу. Переважно розводять білу українську породу.

В Україні найбільшого поширення набули свинарські ферми замкнутого циклу, в яких поєднуються стадії від­творення, доришування і відгодівлі свиней. Поглиблення спеціалізації призвело до створення спеціалізованих відгодівельних комплексів.

Вівчарство в Україні відіграє допоміжну роль. За 1981-1991 рр. Поголов’я овець зменшилось з 8,8 млн голів до 7,9 млн голів. Наибільший розвиток вівчарство отримало в Степу і в Карпатах. Воно дає сировину для текстильної, смушково-хутрової і шкіряної промисловості. М'ясо овець характеризується високою калорійністю. Крім того, вівчар­ство відзначається прискореним оборотом стада, що ство­рює сприятливі умови для збільшення виробництва вовни і баранини. Однак в Україні його розвитку приділяють мало уваги.

Виробництво м'яса у забійній вазі становило 4,4 млн т, а промислове виробництво (включаючи субпродукти І ка­тегорії) (1990 р.) — 2,8 млн т. У структурі ви­робництва м'яса і м'ясовиробів провідне місце займає яловичина. Далі йдуть свинина, м'ясо птиці і баранина. По­над 2/3 м'яса йде на ковбасні вироби.

Найбільші м'ясокомбінати України розміщені у великих містах. Нові потужні м'ясокомбінати, які орієнтуються на міс­цеві сировинні ресурси, збудовані також у Вінницькій, Чер­каській, Полтавській, Хмельницькій і Тернопільській областях.

Молокопромисловий комплекс — один із важливих аг­ропромислових комплексів України. Основою його форму­вання є сприятливі природні й економічні умови.

Приблизно третина поголів'я великої рогатої худоби України припадає на поголів'я корів  (у  1991 р. — 8,4 млн голів, з них 60% — худоба молочного напряму). Найбільш поширені червона степова і чорно-ряба породи. Вони дають найвищі надої молока. У 1991 р. середньорічні надої молока в цілому в Україні становили 2941 кг.

В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані госпо­дарства. У зоні великих міст, наприклад, на них припадає понад 4/5 усього виробленого молока.

У молочній промисловості виділяють такі галузі: масло­робну, незбираномолочну, сироробну і консервну. Особливі­стю молочної промисловості є те, що на більшості підпри­ємств виробляють кілька видів молочної продукції. Хоча в цілому молокопромисловий комплекс України має масло­робну спеціалізацію.

Масло виробляється у всіх областях України, але най­більше — у Чернігівській, Вінницькій і Київській (близько ЗО тис т на рік).

Молокопромисловий комплекс Донецької, Закарпатської, Кримської і Львівської областей спеціалізується в основно­му на випуску незбираної молочної продукції.

Птахопромисловий комплекс серед тваринницьких ком­плексів найменше залежить від землі. Важливим фактором його розміщення є райони споживання продукції, в основно­му біля великих міст, в промислових і курортних зонах.

Промислове птахівництво розвивається у всіх природно-економічних зонах. Найбільшими виробниками м'яса птиці і яєць є Степові області, серед яких виділяється Крим (перше місце в Україні) .За спеціалізацією птахопромислові підприємства поділя­ються на яєчні та м'ясні. Основними виробниками пташи­ного м'яса і яєць є птахофабрики. У всіх природно-еконо­мічних зонах у структурі поголів'я птиці переважають ку­ри. На птахофабриках м'ясної спеціалізації, крім бройле­рів вирощують індиків, качок і гусей.