Об’єкт і предмет економічної і
соціальної географії світу
Економічна
і соціальна географія світу – галузь науки, яка досліджує географічні основи
світового господарства, глобальних проблем людства і світогосподарських
зв’язків, а також територіальну організацію суспільства в світі і окремих
країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети. Як
наука географічна, вона використовує в дослідженнях загально географічні
підходи і методи і має тісний зв’язок з природничими дисциплінами. Разом з тим,
як наука гуманітарна, вона користується економічними і соціологічними методами
і працює в тісному контакті з суспільними науками, маючи з ними спільний
об’єкт. Як і економічні науки, економічна і соціальна географія світу досліджує
господарства, ринкові відносини, але в їх просторову аспекті, вона оперує категоріями
ефективності, організації, оптимальності і т.п., пов’язуючи їх з простором,
виявляючи їх регіональні відмінності і причини цих відмінностей, механізми
просторових економічних процесів. Як і інші соціологічні науки, економічна і
соціальна географія в основу дослідження ставить суспільство, людину, різні
спільності людей, в т.ч. специфічні для даної територіальної спільності.
Економічна і соціальна географія
світу, яка вивчає світове господарство, зміни і функціонування взаємопов’язаних
соціально-економічних територіальних систем господарства і населення країн та
їх груп, - це складна наукова система, в складі якої нараховується багато
наукових дисциплін. В її структурі виділяються галузеві, комплексні,
комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок галузевих наук утворюють
географія населення, географія природних ресурсів і умов, географія
господарства і географія інфраструктури та їх підгалузі в світі. До блоку
комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі
галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична
географія, географія культури, історична географія, медична географія,
військова географія, економічна картографія), так і інформаційно-прогнозні
напрями – геоінформатика, геопрогнозування. Регіональні економіко-географічні
науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної
географії світу у складі районології і регіонології.
Об’єкт дослідження науки – фрагмент
дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це
те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Об’єктом дослідження економічної і
соціальної географії світу виступає світове господарство, суспільство і його
складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки,
господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці, глобальні
проблеми людства.
Предмет дослідження науки – це ті
сторони, властивості і відношення, які вивчаються даною наукою. Предмет науки –
це результат дослідницьких дій. Предметом дослідження економічної і соціальної
географії світу є особливості і закономірності просторової організації світової
економіки як в планетарному масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп.
Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає
вивчення їх з позицій розміщення, взаємо розташування, взаємодії і просторових
відносин, причинно-наслідкових зв’язків. Предметна галузь науки може
розрізнятися широтою охоплення від гранично широкої до більш вузької, що
відбиває в процесі розвитку науки позиції різних шкіл і учених, формування і
відокремлення нових наукових напрямів.
Для економічної і соціальної
географії світу предметом дослідження є географічні проблеми просторової
організації світової економіки, сукупність проблем соціального розвитку в їх
територіальному виразі, територіальна організація соціального життя, просторові
суспільні системи. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення
продуктивних сил, регіональну політику, територіальну організацію виробництва,
геополітику і геостратегію країн і регіонів світу, глобальні проблеми людства,
просторові соціально-економічні пропорції, територіальні соціально-економічні
структури, транспортні та інфраструктурні мережі і системи, а також системи
розселення та інші аспекти просторової організації суспільства.
Методи дослідження. Методи
дослідження науки – це системи прийомів і способів пізнання загальних
закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і соціальна
географія світу використовує методи, характерні як для всієї системи географічних
наук, так і для інших гуманітарних наук. Основними методами дослідження
економічної і районування, картографічний, системний, історичний, порівняльний,
польових досліджень і спостережень, а також дистанційних спостережень.
Статистичний метод, який базується на аналізі даних про господарство і
населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності і
життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних
територіально-економічних систем. Статистика, покладена на карту, являє собою
дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в світовому господарстві
і світогосподарських зв’язках. Застосування статистичного методу означає
одержання первинних статистичних матеріалів, використання статистичних
довідників, особливо ООН, міжнародних організацій і країн світу, обробку і
аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.
Економіко-математичні методи
дозволяють виразити певні кількісні співвідношення, а інколи і кількісні
закономірності розміщення різних форм і типів господарства, розселення і
життєдіяльності населення. Великий інтерес викликає математичне моделювання
різних процесів і об’єктів.
Наукова систематизація має велике
значення як в теорії, так і в практиці соціально-економгеографічних досліджень.
Вона дозволяє прослідкувати у досліджуваних явищах певний порядок,
підсумовувати знання про їх подібність і відмінність і разом з тим полегшувати
процес вивчення складних геосистем, дає можливість швидше виявити їх внутрішні
закономірності. Основними видами систематизації є класифікація, типологія і
групування. Класифікація – це розбивання множини будь-яких об’єктів (елементів)
на групи. Типологія – засіб наукової класифікації об’єктів за допомогою
абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші
структурні або функціональні особливості досліджуваних об’єктів. Групування –
це виділення груп у складі будь-якого соціально-економічного явища на основі
певних ознак.
Районування – це процес членування
території на відносно цілісні частини. Воно вимагає обробки численної
інформації економічного і соціального характеру і дає можливість виявити
взаємозв’язок в соціально-економічному відношенні частини країни з певною
спеціалізацією.
Картографічний
метод дає можливість нанести на загально географічні і тематичні карти множину
об’єктів, показати їх взаємо розташування і взаємозв’язки. Він використовується
на всіх стадіях досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових
матеріалів, які, в свою чергу, стають "стартовим майданчиком” для подальших
досліджень. Карти не лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і
різнобічна інформація, зручна для безпосереднього і багатоцільового
використання, але й дійовий інструмент для наукових досліджень.
Системний метод базується на
розгляді географічного об’єкту як складної динамічної системи. До основних
системних принципів відносяться цілісність, структурність, взаємозалежність
системи і середовища, ієрархічність тощо. Стадії системного дослідження
включають: чітке формування проблеми, визначення мети і критеріїв оцінки
реалізації мети; структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розробка концепції
його розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети; аналіз
проблеми, розробка моделі та її розв’язання, одержання варіантів рішень; синтез
досліджуваної проблеми і прийняття рішень.
Історичний метод застосовується в
тісному поєднанні з аналізом просторових аспектів соціально-економічного
розвитку. Значення географії минулого необхідно для розуміння сучасної
географії населення і господарства, а також для прогнозування їх змін на
конкретні території.
Порівняльний метод не зводиться до
співставлення тих чи інших однорідних географічних реальностей. Він покликаний
виявити найбільш істотні риси подібності і відмінностей в господарському
використанні територій, в географічних типах господарства і розселення в їх
взаємозв’язку. В одному американському навчальному посібнику сказано: "Хто знає
лише Англію, той не знає і Англію”.
Метод польових досліджень і
спостережень завжди грав важливу роль у географії. Нині зміцнюється міжнародне
наукове співробітництво, насамперед з географами Європи. Розширюється
проведення закордонних експедицій, здійснюються спільні дослідницькі проекти з
географами ряду країн. Розвиток туризму також розширює можливості безпосередніх
особистих спостережень в зарубіжних країнах. У польових маршрутах і поїздках
найбільш плідне і цікаве вивчення особливостей господарського використання
території, систем розселення, головних типів господарства і умов життя
населення.
Методи
дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки певних територій з космосу)
все ширше використовуються в дослідженнях з географії природних ресурсів,
господарства і населення.
Завдання економічної і соціальної географії
світу: дослідження окремих країн (при всьому розвитку міждержавних
інтеграційних процесів господарство країни з її державними і митними кордонами,
державним бюджетом і т.д. є і лишається основною таксономічною одиницею
економіко-географічного вивчення); економіко-географічне вивчення інтеграційних
процесів у різних регіонах світу; дослідження з географії світового господарства
і світогосподарських зв’язків; політико-географічні дослідження країн світу;
вивчення географії населення, господарства і природних ресурсів у їх взаємодії,
а також територіальної організації суспільства в світі і окремих країнах;
дослідження географічних аспектів глобальних проблем людства.