Географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення країн Африки - Регіональна географія - Соціальна та економічна географія світу 10 клас - Publisher - швидка допомога з географії
Вівторок, 2016-12-06, 8:54 PM
Ви увійшли якГість | Група "Гості"Вітаю ВасГість| RSS

Швидка допомога з географії


У вільну хвилину
Спілкування
 
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічільник
Рейтинг@Mail.ru

Publisher

Головна » Статті » Соціальна та економічна географія світу 10 клас » Регіональна географія [ Додати статтю ]

Географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення країн Африки

Африка - другий за розмірами материк після Євразії, який майже посере­дині перетинається екватором і простягається від нього по обидві сторони - на південь і на північ - до субтропічних широт обох півкуль. Африку омивають Ат­лантичний та Індійський океани. Середземне море відокремлює її від Європи, Червоне - від Азії. До Африки належать острів Мадагаскар та дрібні острова, розташовані в Атлантиці та Індійському океані.

До 50-х років XX ст. Африка була континентом колоніальних і залежних країн. Франції належало 37 % африканської території, на якій проживало 26 % населення, Великобританії відповідно 32 % і 39 %, Бельгії - 8 % і 8 %, Порту­галії - 7 % і 6 %, колонії мали також Іспанія та Італія. В 50-ті роки здобули не­залежність перші країни. В 60-ті роки незалежність дістали вже понад 40 країн, в 70-ті - процес визволення материка з під колоніального гніту практично завер­шився. Нині на континенті налічується 53 самостійні держави, майже всі вони країни, що розвиваються. Південно-Африканська Республіка (ПАР) - єди­на економічно розвинута держава Африки.

Збереглися колонії Іспанії - Сеута, Мелілья, заморська територія Франції - о. Реюньон. Статус Західної Сахари, за­хопленої Марокко, має визначити 00Н. Більшість африканських країн - невеликі, слабкі в економічному відношенні держави з нечисельним населенням і мало ос­воєними природними ресурсами, Ці країни здебільшого економічно залежні від своїх колишніх метрополій. Колишні британські колонії залишилися в системі Співдружності, французькі - в системі Співтовариства франкомовних країн. По­над 30 країн Африки стали асоційованими членами Європейського Співтовариства і фактично виконують роль його сировинного придатку.

Природно-ресурсний потенціал. Африка - континент великих економічних можливостей, якому притаманні різноманіття природних умов, багатство запасів мінеральної сировини, наявність значних земельних, водних, рослинних та інших ресурсів. Для Африки характерне незначне розчленування рельєфу, що сприяє гос­подарській діяльності - розвитку сільського господарства, промисловості, транспор­ту. Розташування більшої частини континенту в екваторіальному поясі значною мірою зумовило наявність величезних масивів вологих екваторіальних лісів. На Аф­рику припадає 10 % площі лісів світу, що становлять 17 % світових запасів дереви­ни - однієї з основних статей африканського експорту. Найбільша пустеля світу - Сахара - містить у своїх надрах величезні запаси прісної води, а великі річкові сис­теми характеризуються велетенськими обсягами стоку і енергетичними ресурсами. Африка багата на корисні копалини, які є ресурсами для розвитку чорної та кольо­рової металургії, хімічної промисловості. Завдяки новим відкриттям збільшується частка Африки в розвіданих світових запасах енергетичної сировини. Запаси фосфо­ритів, хромітів, титану, танталу більші, ніж у будь-якій частині світу. Всесвітнє зна­чення мають запаси бокситів, мідних, марганцевих, кобальтових, уранових руд, ал­мазів, рідкоземельних металів, золота тощо. Основними районами зосередження мінерально-сировинного потенціалу є: «мідний пояс« Африки, що тягнеться з райо­ну Катанги в Заїрі через Замбію у Східну Африку (родовища міді, урану, кобальту, платини, золота, марганцю); Гвінейська частина Західної Африки (поклади бок­ситів, залізної руди, марганцю, олова, нафти); зона гір Атласу та узбережжя Північно-Західної Африки (кобальт, молібден, свинець, цинк, залізна руда, ртуть, фосфорити); Північна Африка (нафта, газ узбережжя і шельфу Середземного моря). Регіони Африки дуже відрізняються природними особливостями: забезпече­ністю вологою, типами грунтів, рослинного покриву. Спільним е тільки один еле­мент - велика кількість тепла. Несприятливі для землеробства райони пустель і ек­ваторіальних лісів. У пустелях землеробство можливе тільки за наявності джерел во­ди, навколо яких формуються оазиси. В екваторіальних лісах землероб бореться про­ти буйної рослинності, а при її зведенні - проти ерозії та надмірної сонячної радіації, яка негативно впливає на стан грунтів. Найкращі умови для землеробства на висо­когір'ях та в саванах зі сприятливим чергуванням вологих сезонів. Більшість грунтів материка мають невисоку природну родючість. 3/4 території континенту вкрито червоними і червоно-коричневими грунтами, тонкий шар яких бідний на ор­ганічні речовини, досить легко виснажується і руйнується. Порівняно родючими є червоноземи та жовтоземи субтропіків, алювіальні грунти в інших зонах.

Населення. За даними 00Н, в Африці проживає близько 748 млн чоловік, або 12,9 % всього населення світу. В другій половиш XX ст. населення континенту стало швидко зростати, і в 70—80-ті ро­ки темпи його приросту виявилися одними з найвищих у світі - 2,9-3,0 % за рік. Африканські країни по­мітно різняться за кількістю населен­ня: Нігерія, Єгипет, Ефіопія, Заїр, ПАР мають населення понад 40 млн чоловік кожна, на них припадає май­же половина населення материка.

Сучасна демографічна ситуація в країнах Африки дуже суперечлива. Динаміку зростання населення мате­рика у зв'язку з порівняно невеликою еміграцією та міграцією визначає в основному його природний рух. У різних країнах населення зростає нерівномірно, характери­стики статево-вікової структури з економічної точки зору залишаються несприятли­вими: недостатня кількість працездатного населення, особливо чоловічого, висока ча­стка дітей та молоді, мала тривалість життя (для чоловіків вона становить 49 років, для жінок - 52 роки).

Для Африки характерна висока народжуваність. Завдяки покращенню суспіль­но-економічних умов та медичного обслуговування, деякому підвищенню рівня куль­тури та освіти, зменшилася смертність, особливо дитяча. Зниження смертності та ви­сока народжуваність дають в більшості країн високі темпи приросту населення.

Середня густота населення континенту - невелика і становить близько 22 чол. на 1 км2. Найвища вона на о.Маврикій (близько 500 чол. на 1 км2), найнижча - в Сахарі та країнах зони Сахелю. Значне зосередження населення зберігається в райо­нах розвинутого землеробства (долина річки Ніл, узбережжя Магрібу, Нігерія) або промислової діяльності («мідний пояс», промислові райони ПАР).

Істотний вплив на міграцію населення мають чинники, пов'язані з нерівномір­ністю соціально-економічного і господарсько-культурного розвитку окремих країн. Промислові райони приймають емігрантів із сусідніх країн, які шукають роботу.

Національно-визвольні рухи, військові перевороти, постійна боротьба між етнічними і релігійними групами, військові конфлікти між країнами призводять до появи в різних районах материка значної кількості біженців. В Африці у 80-ті роки налічувалося від 7 до 9 млн емігрантів.

Незважаючи на переважання сільського населення, для Африки характерні ви­сокі темпи зростання міського населення - понад 5 % на рік. Передбачається, що до 2000 року кількість, міського населення становитиме більш як 40 % населення Аф­рики. В Африці налічується 20 міст мільйонерів: Каїр, Олександрія, Касабланка, Ал­жир, Кіншаса, Лагос, Хартум, Туніс, Йоганнесбург, Аддіс-Абеба, Кейптаун, Доуала, Абеджан, Гіза, Найробі, Дакар, Ньюана, Рабат, Хараре, Дарес-Салам.

Категорія: Регіональна географія | Додав: okinaka (2009-08-22)
Переглядів: 2252 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Copyright MyCorp © 2016