Офіційна назва - Королівство Швеція (Konungariket Sverige).
Географічне положення - розташоване в Північній Європі, у східній
частині Скандинавського півострова.
Площа території - 450 тис. кв. км.
Населення - 8,9 млн. осіб. 85% з них проживають на півдні країни.
Близько 85% належать до шведської лютеранської церкви.
Столиця - Стокгольм (Stockholm) - 711 тис. осіб (грудень 1995 р.); з
передмістями - 1 млн. 762 тис. осіб (грудень 1997 р.).
Найбільші міста: Ґетеборг (789 тис. мешканців), Мальме (518 тис.
мешканців), Уппсала (181 тис. мешканців).
Адміністративний поділ - 24 лена (lan - губернія), які поділяються на
284 комуни. Стокгольм виділений у самостійну адміністративну одиницю,
прирівняну до лену.
Офіційна мова - шведська.
Найвища точка: гора Кебнекайзе (2.111 м).
Історичний розвиток
До 10 ст. н. е. про територію Швеції відомо мало.
Існують здогадки, що германські племена заселили ці землі ще в давнину, зокрема
про племена суйонів згадував римський історик Публій Корнелій Тацит. Першими
державами на території Швеції були королівства готів. Протягом 8-9 ст. шведи
брали участь у походах вікінгів у Балтійському морі, до давньої Русі,
Багдадського халіфату. У першій половині 9 століття місіонери-франки принесли
до країни християнство, але повністю воно розповсюдилося значно пізніше. Об’єднана шведська держава
виникла у 10 столітті, її першим конунгом був Ерик Кривава Сокира. Міць Швеції
значно зросла за короля Ерика Святого, який завоював Фінляндію. У 1240 році
шведські війська пішли в похід на Новгород, але він закінчився поразкою. 1323
року укладено Орєховський мирний договір, який встановив кордон між Швецією та
Руссю. Протягом 1396-1523 років країна входила до унії, де домінувала Данія.
Вона ввійшла до неї за часів правління королеви Маргарити Датської. У 1426-1423
роках Швеція вела безуспішну війну проти Ганзи, а 1471 року домоглася від Данії
внутрішньої автономії. Шведи неодноразово поставали проти датського панування.
Збройне повстання 1521-1523 закінчилося перемогою і встановленням незалежності.
У 30-тих роках 16 століття державною релігією Швеції стало лютеранство.
Шведські королі боролися проти Данії, 1561 р завоювали Естонію. Протягом 16-17
століть Швеція вела війни за панування на Балтиці. Особливо інтенсивною була
територіальна експансія за короля Густава 2 Адольфа (1611-1623). Швеція брала
участь у Лівонській війні, інтервенції в Росію на початку 17 столітті,
Тридцятирічній війні 1618-1648 років, війнах проти Польщі, Данії. За правління
Карла 10 було укладено Вестфальський мирний договір про припинення
Тридцятирічної війни, який знаменував пік могутності Швеції. Вона одержала Бремен
і Померанію, Данія повернула Швеції її південну частину. Нещасливі для Швеції
часи настали за правління Карла 12. вторгнення в Росію під час Північної війни
1700-1721 закінчилося розгромом шведської армії під Полтавою1709 року.Швеція
втратила значні території за умовами Ніштадтського миру 1721 року. У 1743 році
до Росії відійшла південно-східна частина Фінляндії. Імперія розпалася. Роль
парламенту зросла, а влада короля звузилася. Так тривало до 1771 року, коли
король Густав 3 повернув престолові значні повноваження. У 1805 році Швеція
приєдналася до антифранцузької коаліції. Профранцузькі політичні сили вчинили
державний переворот у 1809 році. Після поразки у російсько-шведській війні
1808-1809 років Швеція передала Росії Аландські острови та Фінляндію. У 1809
році у країні було проведено демократичні реформи, прийнято конституцію. Після
1814 року Швеція не брала участі у війнах. Того ж року до складу Швеції ввійшла
Норвегія. Шведський монарх був одночасно й правителем Норвегії (унія тривала до
1905 року). У 1815 році Швеція поступилася Прусії Померанією. У 1914 році після
початку Першої світової війни країна проголосила нейтралітет і уклала угоду з
Норвегією і Данією про спільний захист нейтралітету і спільних економічних
інтересів. У роки Другої світової країна допускала значні відхилення від
принципів нейтралітету на користь фашистської Німеччини (транзит військ через
шведську територію, постачання сировини). Швеція вступила до ООН у 1946 році. У
грудні 1982 року уряд Швеції висунув пропозицію про створення у центральній
Європі зони, вільної від ядерної зброї. У 20 столітті Швеція перетворилася на
одну з найзаможніших країн світу. Вона має одну з найдосконаліших систем
соціального захисту. Загальне виборче право у Швеції було запроваджено 1921
року. У 1995 році Швеція вступила до Європейського Союзу, але 2002 року
утрималася від введення євро замість власної крони.
Природні ресурси
Швеція багата на хвойні ліси, гідроенергію, залізну й уранову руди та
інші мінерали, однак не має значних покладів вугілля і нафти. Залізорудні
копальні розташовані на крайній півночі. Продукція їх видобутку переважно
експортується.
Шведські хвойні та змішані ліси забезпечують сировиною високорозвинуті
галузі деревообробної промисловості - лісопильну, целюлозно-паперову та
меблеву. Швеція є значним експортером продуктів деревообробної промисловості на
світовий ринок. У 1997 році обсяг експорту в цій галузі становив 91 млрд.
шведських крон.
Дешева гідроенергія була визначальним фактором промислового розвитку
Швеції. Нині майже 15% енергії країна одержує від гідроелектростанцій,
більшість з яких збудовані на великих північних річках. Понад 40% споживаної
енергії в Швеції припадає на імпортовану нафту, 7% - на імпортовані вугілля і
кокс. Дванадцять шведських атомних реакторів забезпечують майже 50%
електроенергії. Решту енергії дають біопаливо, торф, спалювані відходи тощо.
Здійснюється масштабна політична програма
з енергозабезпечення, спрямована на розвиток екологічно безпечної та економічно
ощадної системи. Ця програма має полегшити зміни попиту і пропозиції на ринку
електроенергії в середньостроковій і довгостроковій перспективах, на шляху до
реструктуризації енергосистеми. Попереднє рішення про виведення з ладу всіх
атомних реакторів у Швеції до 2010 року було скасовано, а закриття першого
реактора в Барсебеку було відкладено до закінчення його робочого періоду.
Швеція - високорозвинута індустріальна
країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка
відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка
Швеції у світовому виробництві становить близько 1%, а у світовій торгівлі
перевищує 2% (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2% населення
земної кулі).
Основні природні багатства: ліс (за запасами деревини посідає перше
місце в Західній Європі), залізна руда, гідроенергія (друге місце в Західній
Європі). Має запаси уранової сировини, достатні для забезпечення ядерної
енергетики.
Основні галузі промисловості: целюлозно-паперова і деревообробна,
металургійна, гірничовидобувна. Провідна галузь - багатогалузеве
машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-,
автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом
целюлози, п'яте - за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова,
лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.
В країні виробляється електроенергія, деревна маса, папір і картон,
чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі
- легкові, вантажні та автобуси.
Високорозвинуте, механізоване сільске господарство з надлишком
забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції.
Переважають фермерські господарства. Головна галузь - м'ясо-молочне тваринництво.
Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь,
овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і
значна частина продукції сільського господарства експортується.
Приватні фірми виробляють близько 90% продукції, причому 50% продукції
та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2%
ВВП і 2% внутрішнього ринку праці. Проте за останні роки ця надзвичайно
позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим
рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх
ринках. Швеція гармонізувала свою економічну політику з нормами ЄС, до якого
вона приєдналася на початку 1995 року. ВВП у 2001 році становив 4%.
ЕКСПОРТ: 95,5 млрд. дол. США
(2000 р.).
Експортні товари: продукція машинобудування (35%), папір і картон (перше
місце в світі), целюлоза і залізна руда (друге місце), деревина і пиломатеріали
(четверте місце), хімікати.
Партнери по експорту: ЄС - 55% (Німеччина - 11%, Велика Британія - 10%,
Данія - 6%, Фінляндія - 5%, Франція - 5%), США - 9%, Норвегія - 8% (1999 р.)
Партнери по імпорту: ЄС - 67% (Німеччина - 18%, Велика Британія - 10%,
Данія - 7%, Франція - 6%), США - 6%, Норвегія - 8% (1999 р.)
На початку минулого століття Швеція була переважно аграрною країною,
однією з найбідніших у Європі. Однак завдяки багатим внутрішнім запасам
залізної руди, лісам та гідроенергії, талановитим інженерам і кваліфікованим
робітникам стала можливою швидка індустріалізація, що перетворила Швецію на
державу з сучасним рівнем добробуту. Особливо прискорився економічний розвиток
у повоєнний період, до середини 1970-х років, коли шведська експортна
промисловість відзначалася високою конкурентоспроможністю. Проте протягом
останніх двох десятиліть ВНП у розрахунку на душу населення в Швеції зменшився
до рівня, нижчого від середнього в країнах-членах ОЕСР.
У другій половині 1980-х років Швеція відчувала великий дисбаланс на
макроекономічному рівні, що призвів до стрімкого підвищення цін і видатків, а
також до росту дефіциту державного бюджету.
На початку 1990-х років Швеція зазнала найбільшого з 1930-х років
економічного спаду. Завдяки широкій програмі заходів загальнобюджетний дефіцит
було скорочено більше ніж на 10 % ВВП 1994 року, і вже в 1998 році отримали
надлишок у розмірі 2,5 % ВВП. Такого якісного стрибка не знає жодна з країн
ОЕСР.
Зміцнення бюджету супроводжувалося значним поліпшенням макроекономічних
показників. В останні роки зменшилися відсоткові ставки на довгострокові
позики. Різниця у відсоткових ставках порівняно з іншими європейськими країнами
скоротилася до 0,4 відсотка. Темпи інфляції як і раніше низькі і сталі, а
продуктивність праці і виробництва значно зросли після знецінення шведської
крони у 1992 році.
Протягом 1990-1997 років продуктивність праці зросла на 60 % в
наукомістких галузях промисловості і майже на 40 % у капіталомістких галузях.
Завдяки успішній експортній діяльності ринкова участь Швеції збільшилась від
1992 року більше ніж на 20 %.
Незважаючи на свою помірну частку у ВВП (22 % у 1997 році), промислове
виробництво і досі відіграє провідну роль у шведському експорті. 14% відсотків
у ньому становлять продукти лісової промисловості, 10% - продукти хімічної
промисловості, з яких 4% припадає на фармацевтичні препарати і 55 % - на
металоконструкції, вироби машинобудування і обладнання. 20 найбільших
промислових груп, до яких належать зокрема АСТРА, Електролюкс, Екрікссон,
Фармація, Вольво та СКА, формують понад половину загального шведського експорту
товарів.
Інтенсивність наукових досліджень і розробок у шведському промисловому
секторі є однією з найвищих у світі. Близько 80% видатків на наукові
дослідження в шведській промисловості здійснюються 20 великими промисловими
групами.
Традиційно велику частку шведського виробництва становили капіталомісткі
галузі, такі як паперово-целюлозна промисловість і чорна металургія. На
сьогоднішній день, однак, все більшої ваги набуває високотехнологічна
продукція: телекомунікаційне обладнання, спеціальні прилади, автомобілі,
фармацевтичні препарати.
Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років у Швеції був зафіксований
значний витік прямих інвестицій. 80% прямих іноземних інвестицій (ПІІ) надійшли
зі Швеції протягом 1986-90 років до країн ЄС, оскільки шведські компанії
закріплювалися на внутрішньому ринку Європейського Союзу. Протягом 1990-х років
притік ПІІ до Швеції зріс, і баланс став позитивним.
Нині Швеція є одним із світових лідерів у галузі інформаційних
технологій (ІТ). Зокрема, стрімке зростання компаній у таких секторах як
Інтернет та ІТ привернув світову увагу. Країна є одним з лідерів на ринку
мобільного зв'язку та бездротових інтернетних прикладних програм. Завдяки цьому
Швеція стала важливим випробувальним ринком для компаній, які працюють з ІТ.
Дуже часто можна почути і прочитати про Стокгольм як про інтернет-столицю
Європи. Крім того, багато з найбільш розвинутих компаній, що займаються ІТ та
мобільним зв'язком, таких як Microsoft, Nokia, Intel, та IBM, сьогодні
переносять свої дослідження і розробки на територію країни.
Шведське "ІТ-диво" стало можливим завдяки високопрофесійному
рівневі працівників і сталим традиціям інновацій у сфері комп'ютерів та
зв'язку. Ще одним додатковим фактором, якого часто не помічають, є те, що ІТ вже
давно широко використовуються і в приватному, і в державному секторах, а також
школах, коледжах, університетах і вдома.
Сьогодні кожна друга сім'я у Швеції має найновішу модель персонального
комп'ютера з доступом в Інтернет. Кількість домашніх користувачів Інтернету
швидко зростає. Ще у 1998 році 72% працюючого населення використовували
комп'ютер на роботі. У період з 1995 по 1999 рік кількість користувачів
мобільного зв'язку збільшилася з 1,5 до 4,6 млн. В результаті Швеція обігнала
Сполучені Штати у глобальному індексі використання ІТ, який був складений
американською аналітичною компанією IDC, і зараз вона є найрозвинутішою країною
у сфері ІТ.
Ситуація на туристичному ринку в країнах регіону вирізняється
постійним розподілом сфер впливу та боротьбою за туриста.Провідними
туроператорами регіону є Новасол (Данія), Призма Турз (Норвегія), Сканд Леже
Груп (Швеція). Збут своєї продукції-туристичних подорожей-туроператори
Скандинавії намагаються здійснювати не тільки через численні турбюро, а й
безпосереднім виходом на споживача через мережу Інтернет. Уже сьогодні 30%
туристичних путівок продаються за його допомогою. Фахівці вважають, що продаж
послуг через канали телебачення найближчим часом теж збільшиться.
Незначна заселеність півночі Скандинавського півострова
приваблює туристів, які шукають спокою та усамітнення. Тут вони можуть тішитися
так званою робінзонадою.
Літо тут коротке- усьго кілька тижнів, тому місцеві жителі
ретельно планують свій відпочинок. Західне узбережжя Норвегії, де впрдовж 230
днів на рік панує нестійка пог7ода із зливами, малопридатне для туризму.
Морські води навколо півострова не встигають прогрітися, тому для літнього
відпочинку найпривабливішими є внутрішні райони суходолу, де зосереджено безліч
озер та невеликих річок.Та й погодні умови тут більш сприятливими, ніж на
узбережі. Внутрішні райони Скандинавії також спрятливі для зимового відпочинку,
завдяки більш стійкому, порівняно з узбережжям, сніговому покриву. Лижний сезон
тут розпочинається в лютому і триває близько трьох місяців. Не випадково,що
місто Ліліхаммер було обрано столицею зимових олімпійських ігор 1994 року.
Найкращий період для туризму- початок літа, коли найдовші дні та
короткі ночі, не дошкуляють комарі. Жителі Скандинавії добре пристосувалися до
нетривалого відпочинку, використовуючи для цього вихідні дні.Більшість з них
мають невеликі будиночки за містом, яхти, човни. Використовують також вагончики-автопричепи
з усім необхідним.
Для всіх туристичних ареалів у країнах Скандинавії величезне
значення мають транспортні зв’язки. Надійне транспортне
сполучення вже давно зробило ці країни доступними для туристів з Європи. Цьому
сприяє передусім мережа добре облаштованих доріг з твердим покриттям. Проте
заасфальтовано не всі автошляхи. Порівняно з іншими європейськими країнами тут
мало автобанів- швидкісних багатосмугових автострад найвищого класу.
Пояснюється це тим, що асфальтове покриття потребує постійного відновлення в
умовах льодового обмерзання в зимовий період. Значною подією в регіоні стало
введення в дію 16-кілометрового мостового переходу між Копенгагеном (Данія) та
Мальме (Швеція) через протоку Ерезунн. Щодня міст пропускає близько 20 тис. автомобілів.
Якщо раніше, до спорудження мосту, паромом через протоку цю відстань мо
