Мабуть, не знайдеться в Західній
Європі жодної країни, яка б так сильно відрізнялася від своїх сусідів кліматом,
особливостями природи та національного характеру жителів, як Іспанія.
Розміреному ритму європейського життя ця південно-західна окраїна Європи
протиставляє запальні ритми фламенко, добропорядності бюргерських свят -
криваве видовище кориди, дещо обридливій та одноманітній природі півночі -
пишні барви сонячного півдня. Іспанія за площею - друга після Франції країна в
Західній Європі, а за кількістю населення і головними економічними показниками
вона помітно відстає від провідних європейських держав. Багато в чому це
пов'язано з особливостями географічного положення «на відшибі» Європи. Іспанія
відділена від північних сусідів гірським бар'єром Піренеїв, а через
Гібралтарську протоку можна побачити узбережжя Африканського континенту. В
центрі Іспанії розташована область плоскогір'я. Єдина велика низина Іспанії -
Андалузька - розташована на південному заході, по її території протікає одна з
головних річок Іспанії - Гвадалквівір. Більша частина Іспанії розташована в
зоні субтропічного клімату, інша частина - поблизу африканських пустель -
відрізняється надзвичайною сухістю. Землеробство в цій частині Іспанії можливе
лише при зрошуванні. Тільки нещодавно спекотний клімат Іспанії почав приносити
їй користь: Іспанія посідає одне з перших місць у світі за кількістю іноземних
туристів, які тут не лише відпочивають, але й цікавляться історико-культурним
минулим Іспанії.
У 711 році майже весь
Піренейський півострів опинився під владою арабів-мусульман (маврів). Лише
наприкінці 15 сторіччя християни змогли повністю звільнити Іспанію від арабів.
Збіднілі дворяни (гідальго)
кинулися завойовувати Новий Світ. Іспанія захопила владу над величезними
колоніями в Америці, Африці та Азії і захотіла контролювати всю Західну Європу.
Але там вона зустріла опір фламандців і була змушена відступити. Протягом 16-18
сторіч економіка Іспанії майже не розвивалася; населення зменшувалося, і аж до
самого 20 ст. сотні тисяч іспанців виїжджали до Латинської Америки. До кінця 19
ст. Іспанія остаточно перестала бути колоніальною імперією, коли в результаті
війни зі США втратила контроль над Кубою, Пуерто-Рико та Філіппінами. Колишня
міць Іспанії простежується лише в широкому розповсюдженні іспанської мови, якою
розмовляють близько 300 мільйонів чоловік.
Починаючи з 19 сторіччя,
Іспанія пережила кілька буржуазно-демократичних революцій. 20 сторіччя
ознаменувалося зміною диктаторських і демократичних режимів. У 1936 році в
Іспанії розгорнулася кровопролитна громадянська війна, в результаті якої була
встановлена диктатура генерала Франко, що тривала до самої його смерті в 1975
році. Сучасна Іспанія - це парламентська монархія, в якій права короля чітко
регламентовані конституцією. Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси
(парламент).
Іспанія - католицька країна,
інквізитори переслідували й виганяли з країни навіть тих мусульман та іудеїв,
які перейшли в християнство. Самобутність зберегли лише жителі околиць Іспанії.
З часів середньовічної інквізиції й до диктатури генерала Франко будь-який
прояв національної самобутності жорстоко карався. Лише в січні 1980 року
Каталонія, Країна Басків та Андалусія отримали право автономії, й одразу ж
третина жителів Країни Басків виявила бажання відокремитися від Іспанії.
Збройна організація басків «Ета» постійно нагадує про себе терористичними
актами в містах Іспанії.
Столиця Іспанії -
Мадрид. Він розташований у географічному центрі країни, його населення
перевищує 4 мільйони чоловік. Другим за кількістю жителів є Барселона. Інші
міста в основному втратили колишнє значення й приваблюють тільки туристів.
Наприкінці 19 сторіччя в
Іспанії почався промисловий видобуток корисних копалин. Поблизу почали будувати
заводи. За видобутком кам'яного вугілля та залізних руд Іспанія посідає третє
місце в Європі. Після вступу до Європейського Економічного Співтовариства в
1986 році Іспанія почала перебудовувати свою економіку. Проте підприємства
північних промислових районів не змогли конкурувати з виробниками інших
європейських країн. Криза охопила й сільське господарство, зріс рівень
безробіття. Як і раніше, процвітає туристичний бізнес, який створює багато
робочих місць.
МАДРИД.
Столица Испании была
перенесена в Мадрид из города Толедо в 1561 году. В Мадриде находятся
королевская резиденция Паласио Реаль, Генеральные кортесы (испанский
парламент), правительственные учреждения и министерства, Академия наук,
Национальная библиотека, а также крупнейшие музеи, в том числе всемирно
известный Прадо. Мадрид всегда был главным деловым центром, хотя промышленность
в Мадриде развита меньше, чем в других городах.
После вступления Испании в
Европейское Экономическое Сообщество (ЕЭС) Мадрид стал местом размещения
наукоёмких производств. В наши дни здесь выпускается одна треть всей
испанской электроники и электротехники.
