Фінляндія

Офіційна назва — Фінляндська Республіка - Suomen Tasavalta / Republiken Finland (Suomen Tasavalta Republiken Finland). держава у Північній Європі. Межує зі Швецією, Норвегією, Російською Федерацією.

Самі фіни не називають свою країну Фінляндією, для них це слово чуже, і має германське походження. У фінській мові навіть немає звуку "ф". Для них їхня країна - Суомі, а самі вони суома-лайсет (народ Суомі). Щоправда, слова Фінлядія та Суомі мають однакове значення - "країна боліт (озер)".

Географічне розташування — країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон - 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону - 2628 км. Берегова лінія - 1126 км.

Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 острови. Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території знаходиться за Полярним колом.

Клімат

Для клімату Фінляндії характерними є холодна зима та тепле літо. На далекій півночі сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей. У цьому регіоні зимою сонце залишається за обрієм 51 день.

Влітку температура досить часто піднімається до +20 градусів за Цельсієм та часом сягає +30 градусів у південних та східних частинах країни. Взимку в багатьох районах температура опускається до -20 градусів за Цельсієм. Фінська Лапландія незмінно демонструє найнижчі зимові температури. Середня температура в Гельсінкі в липні складає +17 градусів, а в лютому -5,7 градусів за Цельсієм.

Природа

Природа. На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. На крайньому півн.-зах. знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Клімат помірний, перехідний від морського до континентального, на півн.-сх. континентальний. Близько 60 тис. озер займають 8% тер. країни, утворюючи великі водні системи (Сайма та інш.). Ріки короткі багатоводні і порожисті.

Главою держави є президент республіки, який обирається на шість років прямим загальним голосуванням. Нинішній президент, пані Тар’я Халонен була обрана у 2000 році.

Населення

Чисельність населення — 5245 тис. осіб (станом на початок 2004 року), 17 мешканців на квадратний кілометр, 67% людей живуть у містах та міських районах, 33% у сільських районах.

Столиця — Гельсінкі (Helsinki) - 574 тис. мешканців.

Великі міста: Еспоо (Есбо) (225 тис. мешканців), Тампере (Таммерфорс) (200 тис.), Вантаа (Ванда) (186 тис.), Турку (Обу) (176,6 тис.), Оулу (Улеоборь) (130 тис.).

Близько мільйона чоловік мешкають у столичному регіоні.

Етнічний склад

Фіни 93.4%, Шведи 5.7%, Росіяни 0.4%, Естонці 0.2%,Цигани 0.2%, Саами(Saami)(в Лапландії) 0.1%

Населення фінських саамів складає 6 500 осіб.

Мови

У Фінляндії дві офіційні мови: фінська та шведська. Фінська 92% (офіційна), Шведська 5.6% (офіційна), Інші 2.4% (Самі- і російсько- мовна меншість) (2003)

Мова саамі (саамська, лапландська) є рідною приблизно для 1 700 осіб саамів.

Релігія

Лютеранська Національна Церква 84.2%, Фінляндська Православна Церква 1.1%, Інші християни 1.1%, Інші релігії 0.1%, атеїсти - 13.5% (2003).

Політика

Державний устрій — республіка. Глава держави - Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Член ООН з 1955 року, у 1995 приєдналася до ЄС.

У 2005 році президентом країни є Тар'я Халонен, прем'єр-міністром - Матті Ванханен.

Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХіЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

Економіка

Фінляндія – високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни – ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловіса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація "Нокіа", заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 144,6 млрд. Темп зростання ВВП – 4,7%. ВВП на душу населення – $ 28075. Прямі іноземні інвестиції – $ 8,2 млрд. Імпорт – $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина – 15,2%; Швеція – 11,7%; США – 8,2%; Великобританія – 7,3%; Росія – 6,6%; Японія – 5,7%). Експорт – $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина – 11,8%; Швеція – 9,4%; Великобританія – 9,2%; США – 7,3%; Росія – 6%; Франція – 5,1%).

Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірничодобувна промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.

У період 1980-1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% на рік. Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 - на 4%, у 1993 - на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн дол. США, а в 1999 році - 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.

Сільське господарство до Другої світової війни було головним заняттям населення, завжди поєднувалося з лісовим господарством. Однак в післявоєнний період економіка країни стала набагато більш різноманітною. За мирним договором 1947, Фінляндія поступилася СРСР значною територією і взяла на себе тяжкий тягар виплати репарацій. Ці обставини послужили поштовхом для зростання і диверсифікації промислового виробництва. У результаті промисловість обігнала в своєму розвитку сільське господарство і зайняла провідне місце в економіці Фінляндії. У країні виникли нові галузі промисловості, зокрема металургія, машинобудування і суднобудування, які виявилися більш конкурентоздатними, ніж лісопереробні галузі. Частка сільського господарства в ВВП знижувалася і досягла 1,3% у 1997 (в 1990 - 3,4%). Загалом в 1997 первинний сектор (сільське господарство і добувна промисловість) становив 4,4% ВВП, повторний сектор (обробна промисловість і будівництво) - 35,4% і третинний сектор (послуги) - 60,7%.

Основне багатство країни – ліс, тому в обробній промисловості домінують "лісові" галузі, що випускають целюлозу, папір і иломатеріали. Приблизно 2/3 продукції цих галузей йде на експорт. Обробка деревини хвойних порід зосереджена у районі Фінської затоки, куди надходить сировина з Озерного краю. Близько 30% паперової продукції становить газетний папір; крім того, випускаються картон, обгортковий папір і високоякісний папір для банкнот, акцій та інших цінних паперів. Великий сучасний металургійний комбінат знаходиться в Раахе, а невеликі заводи є в багатьох містах південно-західної Фінляндії. Випускаються машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарська техніка, танкери і криголами, кабель, трансформатори, генератори й електромотори. Хімічна промисловість також почала розвиватися після Другої світової війни. Ця галузь виробляє синтетичні волокна і пластмаси з відходів деревообробної промисловості, фармацевтичну продукцію, добрива і косметику.

Головним промисловим центром є столичне місто Гельсінкі, де зосереджена половина підприємств обробної промисловості країни. Машинобудівні заводи виробляють станки, сільськогосподарську техніку, динамомашини, електромотори і судна. У Гельсінкі знаходяться також підприємства харчової і хімічної промисловості, поліграфічні комбінати і всесвітньо відомі фабрики, що випускають скляний і фарфоровий посуд. Турку, головний порт на південному заході Фінляндії, займає третє місце серед центрів машинобудування і перше місце серед центрів суднобудування в країні. Тампере, найбільший промисловий центр у внутрішній частині Фінляндії, відомий як один з основних центрів текстильної промисловості в скандінавських країнах. Тут знаходяться також різноманітні машинобудівні підприємства. Проте, в останні роки в суднобудуванні і текстильній промисловості відбувається скорочення виробництва. У містах Вааса і Оулу, старовинних центрах лісової торгівлі, функціонують лісопильні і деревообробні комбінати, що випускають целюлозу, папір і інші товари.

Фінляндія має великий гідроенергетичний потенціал, але він використовується лише наполовину, оскільки в умовах невеликих перепадів висот освоєння цих ресурсів ускладнюється. Понад 50% гідроенергетичних потужностей Фінляндії зосереджена на ГЕС, побудованих на ріках Кемійокі, Оулуйокі і Віронкоскі. Майже вся важка індустрія Фінляндії базується на споживанні великої кількості електроенергії. Залізниці країни в основному електриф