Середа, 2017-08-16, 6:05 PM
Ви увійшли якГість | Група "Гості"Вітаю ВасГість| RSS

Швидка допомога з географії


У вільну хвилину
Спілкування
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічільник
Рейтинг@Mail.ru

Publisher

Головна » Статті » Країнознавство 11 клас » Країни Європи [ Додати статтю ]

Географічні характеристики Ізраїлю.

Географічні характеристики Ізраїлю.

14 травня 1948 року була проголошена держава Ізраїль.Ізраїль граничить з Ліваном на півночі, із Сирією на північному сході, з Йорданією на сході, з Єгиптом на південному-заході, а на заході  омивається  Середземним  морем.

Площа Ізраїлю в кордонах, установлених рішенням ООН від 29 листопада 1947 року – 14’000 км2, фактично уряд Ізраїлю контролює територію в 20’700 км2. З 1967 Ізраїль окупує частину території сусідніх арабських держав площею 7,4 тис. км2 з населенням більш 1,5 млн. чоловік.  Територія країни уздовж моря – 450 км у довжину, в найбільш  ширшому  місці близько 135 км.Населення 5,72 млн. чоловік (1996), з них євреїв – 82%, палестинські араби й ін. - 18%. Резиденція уряду Ізраїлю знаходиться в місті Тель-Авіві.

Єрусалим.

Столиця – Єрусалим.  Це місто – священне місце, де мирно існують релігії. Турист може легко перебороти границі які встановлені для місцевих жителів, і провести 3 вихідних дні (ПТ, СБ і ВР) відповідно в арабському і християнському кварталах. Рівень життя в Ізраїлі досить високий (середня заробітна плата біля $1’000 на місяць). Грошова одиниця Ізраїлю – шекель. Сама популярна валюта в цій країні USD (долар США).

Рельєф, флора і фауна.

На землі Ізраїлю виник єврейський народ. Тут склався її духовний, релігійний і політичний вигляд. Тут він жив у своїй суверенній державі, так само тут створив цінності національної загальнолюдської культури, і дав світу в спадщину нетлінну Книгу книг. Протягом сторіч цю землю називали по-різному: Ерец-Ісраєль (Земля Ізраїлю), Слон, Палестина, Земля обітована, Свята Земля. Для більшості євреїв вона просто Ерец-Земля. Територія держави Ізраїль простирається на 450 км (з півночі на південь) і 135 км (зі сходу на захід). Загальна площа, з урахуванням територій, що знаходяться під контролем Ізраїлю, складає 27’817 км2. Навіть на дуже коротких відстанях значні коливання висоти над рівнем моря. Так, наприклад, перепад висот між Єрусалимом (835 м) і Мертвим морем (найнижчим місцем у світі 400 м нижче рівня моря) складає 1'235 м, тоді як відстань між ними  всього 26 км.

Багатство рослинного і тваринного світів Ізраїлю зв'язано зі специфікою розташуванням країни на стику трьох континентів, а так само з розмаїтістю її топографічних і кліматичних умов. На території Ізраїлю нараховується майже 400 видів птахів, 150 видів ссавців, близько 3’000 порід дерев.

Клімат.

У прибережних районах Ізраїлю клімат средиземноморский (гаряче сухе тривале літо і коротка, але дощова зима), у центральних районах – більш прохолодний.  Самий холодний місяць – січень (середня температура повітря -12(З), самий жаркий - серпень  (26(З). Навесні і восени там дують гарячі вітри, що різко піднімають температуру повітря.

Промисловість.

Ізраїльська промисловість бере свій початок від виниклих у 1918-1948 роках невеликих підприємство з виробництва сільського господарства, інвентарю і переробки продуктів. У перше десятиліття після проголошення незалежності Ізраїлю, основні умови країни були зосереджені на розвиток сільського господарства і створення водяної, транспортної, енергетичної інфраструктури. Оскільки країна має у своєму розпорядженні значний потенціал кваліфікованих фахівців, відчуваючи при цьому недостачу в основних видах сировини, то промисловість Ізраїлю орієнтується на виробництві наукових товарів на основі власних наукових розробок і технічних новинок.

За останні кілька десятків років ізраїльська промисловість досягла світового рівня в області медичної  електроніки, агротехніки, телекомунікацій, промислової хімії й в обробці алмазів.

Ізраїльська індустрія брильянтів, експорт яких перевищив у 1990 році $3’000’000’000, робить близько 80% світових постачань малих  полірованих каменів, велику частину яких складають діаманти, використовувані для прикрас. 40% усіх діамантів шліфуються в Ізраїлі, що робить його найбільшим торговим і виробничим центром у цій області промисловості.           і металу.

Електронна промисловість: авіаустаткування, медичне електронне устаткування.

Хімічна промисловість: сировина і матеріали для виробництва медичних і ветеринарних препаратів, лік, антикорозійні матеріали, азот, фосфати, хлор, гідроокис натрію, поліефірні смоли, розчинники, харчові жири, засоби для захисту сільськогосподарських продуктів від шкідників, регулятори росту, ароматичні добавки і т.д.

Металообробка, машинобудування, електротехніка: електропобутові прилади, холодильники, машинобудування і лиття, автомобільний завод, кондиціонери (конструювання, установка, експлуатація), сонячні й електричні нагрівачі води.

Хоча головними галузями ізраїльської промисловості вважаються сільське господарство, і тваринництво саме товари цих галузей йдуть на експорт.

Туризм.

 Щороку Ізраїль відвідують близько 2,53 млн. туристів, у порівнянні  33 тис. у 1950 р., 118 тис. – у 1960, 441 тис. – у 1970, 1,18 млн. – у 1980 і 1,34 млн. – у 1990 р. Їх залучають розмаїтість кліматичних поясів, археологічні пам'ятники, релігійні святині, щедре сонце і сучасні курорти на Середземному морі, на озері Кинерет, на Мертвому і Червоному морях. Майже 90 відсотків туристів приїжджають з Європи, Південної і Північної Америки, інші – із усіх кінців світу; у тому числі і з арабських країн.

          Туризм – це найважливіше джерело іноземної валюти (3,1 млрд. у 1995р.). Доходи від нього складають 3,5% ВНП і 10,6% загального обсягу експорту. Прибавочна вартість досягає тут 85%, що робить індустрію туризму найбільш дохідною з усіх галузей, орієнтованих на експорт. В індустрії туризму по всій країні безпосередньо зайнято близько 50 тисяч працівників. Туризм із його величезним потенціалом є, відповідно до існуючих планів, одним з основних факторів ліквідації дефіциту платіжного балансу Ізраїлю.

Сільське господарство

Після досягнення Ізраїлем незалежності загальна площа культивуючих земель збільшилася в 2,6 рази і складає на сьогодні приблизно 445,170 га, а площа зрошених полів зросла в 8 разів, досягши 220,816 га. За той же період часу число сільськогосподарських поселень збільшилося з 400 до 750, однак через високі темпи урбанізації частка населення, що проживає поза містами, знизилася до 6%.

У дійсні час потреби в продовольстві Ізраїль в основному задовольняє за рахунок власного виробництва, доповнюючи його імпортом, куди входять головним чином: пшениця, сировина для вироблення рослинної олії, кава і т.п. Секрет успіху сільського господарства Ізраїлю полягає в тісному співробітництві фермерів і вчених.

За період з 1950 частка сільськогосподарської продукції у ВНП скоротилися з 11% до 5%, а її частка в експорті упала з 60% до 5%. На ряді з цим річний обсяг сільськогосподарського експорту за те ж час зріс з $20’000’000 до $666’000’000. Такого збільшення удалося досягти зокрема завдяки повсюдному застосуванню найсучасніших агротехнічних методів.

Зовнішня торгівля.

Володіючи обмеженим економічним потенціалом і порівняно невеликим внутрішнім потенціалом і ринком, Ізраїль може домогтися збільшення темпів економічного росту, лише шляхом розширення експорту.

Оскільки торгівля Ізраїлю із сусідніми країнами перешкоджає політична ситуація і слабкий розвиток їхньої економіки, тому Ізраїль ставить себі за  мету проникнення на більш віддалені ринки. Понад 35% всього ізраїльського експорту направляється в країни Європейської співдружності, 6% - в інші країни Європи, 30% - у США і 15% - у країни Азії. Приєднання Ізраїлю до генеральної угоди про тарифи і торгівлю (GATT) і ведення вільної торгівлі промисловими товарами з ЄЕС (1975 рік) і США (1985 рік) значно збільшили конкурентноздатність ізраїльської промисловості. Зараз Ізраїль може вільно експортувати товари в США і країни ЄЕС. З метою досягнення максимально успіху ізраїльські підприємства прагнуть влитися в галузі міжнародної торгівлі, найбільш відповідні їм по своїй специфіці. Створення спільних підприємств з іноземними фірмами найчастіше дозволяє сполучити інноваційний потенціал із широкими можливостями іноземних фірм у сфері виробництва і досвіду.

Корисні копалини.

Корисні копалини Ізраїлю нечисленні в силу переваги в геологічній структурі країни осадових порід. Незначні по кількості і якості покладу залізних руд у горах Кафтали, в околиці гори Гавор, у нагір'я Негев, не розробляються. Мідні руди (нубийский піщаник з 1.3% металу) у долині Тимний (до півночі від Эйлании), де розкопками виявлені мідні збирай 11 в. до н.е., з 1959р. почали добувати і переробляти в 75% концентрат. Там же розсіяні (що перешкоджає їхній розробці) у складі Нубийского піщанику і сланців украплення природних концентратів (50-70%) марганцевих руд. Значні поклади (23-32% фосфатного ангідриду), фосфатних руд у   Негева.

Метан, бром, сіль магнію, поварену сіль у значних кількостях добувають шляхом випарювання вод Мертвого моря з наступною  обробкою опадів. Рясні на всій території країни ресурси будівельного каменю і піску. Розвідані запаси нафти в районі Хайфи й Аштода, але вони малопродуктивні. Природний газ з 1961 року добувається зі свердловин у районі Арада.

Наявні там же значні шари торфу використовуються лише як   добрива, тому що їхній паливний коефіцієнт не високий.

З початку 1980-их років ведуться дослідницькі роботи з експлуатації в промислових масштабах великих покладів пальних битумінодлих сланців у Нигеве, у Мертвого моря й Іудейській пустелі. Граніт добувають і обробляють у горах Ейлата. Відкладення природного асфальту на дні Мертвого моря не розробляються, тому що для дорожніх покрить і використовується асфальт, одержуваний у ході нафтоочищувального процесу на заводах Хайфи й Ашдода.

Водні ресурси.

Червоне море, Середземне море, Мертве море, ріка Йордан і три її припливи, озеро Киренет і зовсім незначні маленькі гірські річки. Водяні ресурси використовують для переробки в питну воду. Розташована в краю пустельного пояса, країна завжди страждала від недостачі води. Археологічні розкопки показують, що вже тисячі років тому місцеві жителі піклувалися про запаси води. Про це свідчить створені  в древні часи пристосування для збирання і збереження дощової води, а так само для доставки води з одного місця в інше.

Річний водяний запас складає близько 1,6 млрд. м3, 75% яких йдуть на зрошення, на міські і промислові нестатки. Для питної води використовують - ріку Йордан, прісноводне озеро Киренет і кілька невеликих річкових водоймищ. Використовуються так само водяні джерела і підземні води, що містяться на обліку щоб уникнути процесу чи випару запобігання осоления води. Оскільки занадто багато джерел прісної води було уражено, довелося вишукувати інші водяні ресурси за рахунок очищення відпрацьованих вод, штучного викликання опадів і опріснення солоної води.

Населення і культура.

До кінця 1991 року в Ізраїлі проживало близько 5’000’000 чоловік. Більшість уродженців країни, інші приїхали з різних країн світу, склавши так сказати, живу мозайку з людей різних культур, звичаїв і статутів. Єврейське населення складає, майже 4'000'000, не єврейське (більшість арабів) – близько 800'000. Спосіб життя ізраїльтян різні, від сучасного до традиційного, від міського до сільського, від колективного до індивідуального.. Розмовною мовою є – іврит.

Більш 90% ізраїльтян живуть у містах:Єрусалим – 525'000 чоловік,Тель-Авів – 340'000 чоловік, Хайфа – 246'000 чоловік, Холон – 157'000 чоловік, Петах-Тиква – 144'000 чоловік, Бат-Ям – 141'000 чоловік, Решон-ле-ціон – 140'000 чоловік, Нетанія – 132'000 чоловік, Беєтр-Шела – 122’000 чоловік.

Столиця Ізраїлю – Єрусалим, вважається самим старим містом і являє собою величезну цінність для віруючих людей майже всіх релігій у світі.

Декларація незалежності Ізраїлю гарантує волю віросповіданням. Кожна громада має свою релігійну раду і визнаний законом суд, у юрисдикції якого знаходиться усі внутрішні справи даної громади й особистий статус її членів. Але 850’000 жителів Ізраїлю, чи 13,3% населення - не євреї.

Араби – мусульмани, більшість яких суїциди, складають 78% усього неєврейського населення. Велика частина арабів-мусульман живе в селах і невеликих містах.

 Бедуїни – у країні проживає 30 племен, що складають майже 10% арабського населення Ізраїлю. Сьогодні багато бедуїнів (40% з живучих на півдні і 85% живучих на півночі) живуть у поселеннях.

Христиниі – 90% яких є  араби,       по чисельності меншістю нараховують близько100’000 чоловік. Вони належать до різних конфесій: греко-католицька громада (42%), греко-православна громада (32%), римсько-католицька громада (16%), більшість християн живуть у містах: Назарет, Хайфа, Бейт-Шеан.

Друзи – близько 72’000, що  проживають у 22 селах на півночі Ізраїлю, належать до громади, що існує в умовах культурної, соціальної і релігійної автономії.

Зовнішня і внутрішня політика.

Ізраїль – країна парламентської демократії, що складає з трьох основних ланок: законодавча і виконавча влада, а так само судова система. Виконавча влада (уряд) знаходиться під контролем Кнесету (ізраїльського парламенту), що здійснює законодавчу владу. Абсолютна незалежність судової системи гарантується законодавством країни. Главою держави є – президент. Основна задача президента – забезпечити єдність і стабільність держави. Президент  заліснює контроль  над партіями і здійснює свою владу поза залежністю від тієї чи іншої партійної політики. На загальних, таємних і пропорційних виборах кожні 4 роки обирається 120 членів Кнесету. Дотепер жодна партія не зуміла одержати достатнього числа місць у Кнесеті, щоб мати можливість сформувати однопартійний уряд. Тому Ізраїль керується коаліцією, що складається з 2ух і більш партій.

Воля печатки – основний принцип ізраїльської демократії, так само, як воля слова і зборів. Всі ізраїльські громадяни рівні перед закон і мають ті самі права. В Ізраїлі 40 муніципалітетів, у тому числі 3 арабських, 137 місцевих рад, у тому числі 60 арабських і 54 релігійних ради, у тому числі 1 друзский. Муніципальні і місцеві ради обираються на виборах відповідно до принципів пропорційного представництва (як і на виборах у Кнесет), тоді як мери і глави місцевих рад обираються прямим голосуванням, а глави регіональних рад обираються зі складу голів усіх сільських і міських рад регіону.

Алия.

Возз'єднання вигнанців – повернення євреїв на їхню древню батьківщину після багатьох століть розсіювання – один з основних принципів  створення і розвитку держави Ізраїль. В роки, предшествование державотворенню, більшість євреїв прибували з Європи. Незабаром після проголошення незалежності народонаселення подвоїлося завдяки прибуттю уцілілих від Катастрофи європейських євреїв  і євреїв з арабських країн. З тих пір репатріанти продовжували прибувати в Ізраїль із усього світла. За останні роки в країну приїхали тисячі представників древньої європейської громади. Унаслідок різких змін політичної ситуації в державах Східної Європи відкрилася можливість масової еміграції євреїв з цих країн. З кожним днем росте нова хвиля алии – в основному з країн колишнього СРСР. Більшість емігрантів воліють селитися у великих містах країни.

Палестино - ізраїльський конфлікт.

Держава Ізраїль проголошена  14 травня 1948 на частині території (до 1948 англійський мандат) відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947. У ході арабо-ізраїльської війни 1948-49 Ізраїль захопив велику частину території Палестини, відведеної ООН для Палестинської арабської держави, і західну частину Єрусалима (у 1967 усе місто, проголосивши його в 1980 «вічній і неподільною» столицею Ізраїлю). У результаті воєн з арабськими країнами в 1967 і 1973 Ізраїль окупував територію на західному березі р. Йордан, сектор Газа, Голанськ висоти й ін. Ізраїль відмовився від виконання резолюції Ради Безпеки ООН від 22 листопада 1967 про політичне врегулювання близькосхідної кризи. У 1979 Ізраїль підписав мирний договір з Єгиптом, вивів свої війська із Синайського п-ва й у 1982 повернув його Єгиптові. З 1991 Ізраїль бере участь у двосторонніх і багатобічних переговорах по близькосхідному врегулюванню. У вересні 1993 Ізраїль і Організація звільнення Палестини уклали угоду про взаємне визнання і про Тимчасову палестинську автономію в секторі Газа й у зоні м. Єрихон, що була створена в 1994.

Мирний процес упритул підійшов до етапу прийняття найбільш відповідальних рішень: 5 травня 1996 р. у єгипетському місті Таба формально був даний старт трирічним переговорам про остаточний статус палестинських територій, до порядку денного яких відповідно до підписаних палестино - ізраїльським угодам включені проблеми визначення пристрою сектора Газа і Західного берега ріки Йордан, границь палестинського утворення, доля Єрусалима, ізраїльських поселень, палестинських біженців. На сірійсько-ізраїльському напрямку діалог, коли він був припинений Ізраїлем у березні 1996 р. знаходиться в субстантивній фазі.

Період відносного благополуччя на палестино-ізраїльському напрямку протривав недовго. Уряд Ізраїлю прийняло рішення приступити до будівництва нового житлового кварталу для ізраїльтян у районі Хар Хома (Джебель Абу Гнейм) у Східному Єрусалимі, що викликало різкий протест палестинців, рішучий осуд арабських і ісламських держав, гостру негативну реакцію міжнародного співтовариства. Переговори були перервані, а ситуація ще більше загострилася.

Поновлення палестино-ізраїльських переговорів повинне оживити мирний процес. Але як додати йому поступательность на довгострокову перспективу?

Світ.

Категорія: Країни Європи | Додав: okinaka (2009-08-13)
Переглядів: 1219 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Copyright MyCorp © 2017