Кожній природній зоні властивий
свій ґрунтовий покрив, який характеризується тільки йому властивою
генетико-морфологічною будовою. На рівнинній частині України виділяють три основні ґрунтові зони: дерново-підзолистих, сірих лісових і чорноземних ґрунтів. Ґрунти
гірських областей мають вертикальну поясність. На півночі України – в зоні Українського Полісся – під
дубово-сосновими лісами з розвинутим трав’яним покровом формуються
дерново-підзолисті ґрунти, які мають слабкий і середній ступінь підзолистості. Хід пізолотворчого процесу такий. Під пологом мішаного
лісу на поверхні ґрунту завжди лежить шар лісової підстилки. В ній відбувається
безперервний процес розкладання органічних решток, нагромадження гумусних
речовин. Але оскільки в лісах відбувається переважно низхідний рух вологи,
гумусові легкорозчинні речовини з верхнього шару переміщуються на значну
глибину і там осідають. Завдяки цьому верхній, гумусовий, горизонт має сіре
забарвлення. Дерново-дерново-підзолисті ґрунти,
як правило, гумусу містять тільки1-3%,
мають кислу реакцію, потребують вапнування. При внесенні органічних та
мінеральних добрив стають родючими.