Об’єкт і
предмет економічної і соціальної географії світу
Економічна і соціальна географія світу – галузь науки,
яка досліджує географічні основи світового господарства, глобальних проблем
людства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію
суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у
різних регіонах планети. Як наука географічна, вона використовує в дослідженнях
загальногеографічні підходи і методи і має тісний зв’язок з природничими
дисциплінами. Разом з тим, як наука гуманітарна, вона користується економічними
і соціологічними методами і працює в тісному контакті з суспільними науками,
маючи з ними спільний об’єкт. Як і економічні науки, економічна і соціальна
географія світу досліджує господарства, ринкові відносини, але в їх просторову
аспекті, вона оперує категоріями ефективності, організації, оптимальності і
т.п., пов’язуючи їх з простором, виявляючи їх регіональні відмінності і причини
цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів. Як і інші
соціологічні науки, економічна і соціальна географія в основу дослідження
ставить суспільство, людину, різні спільності людей, в т.ч. специфічні для
даної територіальної спільності.
Економічна
і соціальна географія світу, яка вивчає світове господарство, зміни і
функціонування взаємопов’язаних соціально-економічних територіальних систем
господарства і населення країн та їх груп, - це складна наукова система, в
складі якої нараховується багато наукових дисциплін. В її структурі виділяються
галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок галузевих
наук утворюють географія населення, географія природних ресурсів і умов, географія
господарства і географія інфраструктури та їх підгалузі в світі. До блоку
комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі
галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична
географія, географія культури, історична географія, медична географія,
військова географія, економічна картографія), так і інформаційно-прогнозні
напрями – геоінформатика, геопрогнозування. Регіональні економіко-географічні
науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної
географії світу у складі районології і регіонології.
Об’єкт
дослідження науки – фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна
або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки.
Об’єктом дослідження економічної і соціальної географії світу виступає світове
господарство, суспільство і його складові, територіальні соціальні структури,
світогосподарські зв’язки, господарство окремих країн та їх груп, міжнародний
поділ праці, глобальні проблеми людства.
Предмет
дослідження науки – це ті сторони, властивості і відношення, які
вивчаються даною наукою. Предмет науки – це результат дослідницьких дій.
Предметом дослідження економічної і соціальної географії світу є особливості і
закономірності просторової організації світової економіки як в планетарному
масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп. Вивчення
соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає вивчення їх
з позицій розміщення, взаєморозташування, взаємодії і просторових відносин,
причинно-наслідкових зв’язків. Предметна галузь науки може розрізнятися широтою
охоплення від гранично широкої до більш вузької, що відбиває в процесі розвитку
науки позиції різних шкіл і учених, формування і відокремлення нових наукових
напрямів.
Для
економічної і соціальної географії світу предметом дослідження є географічні
проблеми просторової організації світової економіки, сукупність проблем
соціального розвитку в їх територіальному виразі, територіальна організація
соціального життя, просторові суспільні системи. Вона вивчає територіальний
поділ праці, розміщення продуктивних сил, регіональну політику, територіальну
організацію виробництва, геополітику і геостратегію країн і регіонів світу,
глобальні проблеми людства, просторові соціально-економічні пропорції,
територіальні соціально-економічні структури, транспортні та інфраструктурні
мережі і системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової
організації суспільства.
Методи
дослідження. Методи дослідження науки – це системи прийомів і способів
пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і
соціальна географія світу використовує методи, характерні як для всієї системи
географічних наук, так і для інших гуманітарних наук. Основними методами
дослідження економічної і районування, картографічний, системний, історичний,
порівняльний, польових досліджень і спостережень, а також дистанційних
спостережень. Статистичний метод, який базується на аналізі даних про
господарство і населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної
діяльності і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних
територіально-економічних систем. Статистика, покладена на карту, являє собою
дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в світовому господарстві
і світогосподарських зв’язках. Застосування статистичного методу означає
одержання первинних статистичних матеріалів, використання статистичних
довідників, особливо ООН, міжнародних організацій і країн світу, обробку і
аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.
Економіко-математичні
методи дозволяють виразити певні кількісні співвідношення, а інколи і кількісні
закономірності розміщення різних форм і типів господарства, розселення і
життєдіяльності населення. Великий інтерес викликає математичне моделювання
різних процесів і об’єктів.
Наукова
систематизація має велике значення як в теорії, так і в практиці
соціально-економгеографічних досліджень. Вона дозволяє прослідкувати у
досліджуваних явищах певний порядок, підсумовувати знання про їх подібність і
відмінність і разом з тим полегшувати процес вивчення складних геосистем, дає
можливість швидше виявити їх внутрішні закономірності. Основними видами
систематизації є класифікація, типологія і групування. Класифікація – це
розбивання множини будь-яких об’єктів (елементів) на групи. Типологія – засіб
наукової класифікації об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей
(типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні
особливості досліджуваних об’єктів. Групування – це виділення груп у складі
будь-якого соціально-економічного явища на основі певних ознак.
Районування
– це процес членування території на відносно цілісні частини. Воно вимагає
обробки численної інформації економічного і соціального характеру і дає можливість
виявити взаємозв’язок в соціально-економічному відношенні частини країни з
певною спеціалізацією.
Картографічний метод дає можливість нанести на
загальногеографічні і тематичні карти множину об’єктів, показати їх
взаєморозташування і взаємозв’язки. Він використовується на всіх стадіях
досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів, які, в
свою чергу, стають “стартовим майданчиком” для подальших досліджень. Карти не
лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і різнобічна інформація,
зручна для безпосереднього і багатоцільового використання, але й дійовий
інструмент для наукових досліджень.
Системний
метод базується на розгляді географічного об’єкту як складної динамічної
системи. До основних системних принципів відносяться цілісність, структурність,
взаємозалежність системи і середовища, ієрархічність тощо. Стадії системного
дослідження включають: чітке формування проблеми, визначення мети і критеріїв
оцінки реалізації мети; структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розробка
концепції його розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети;
аналіз проблеми, розробка моделі та її розв’язання, одержання варіантів рішень;
синтез досліджуваної проблеми і прийняття рішень.
Історичний
метод застосовується в тісному поєднанні з аналізом просторових аспектів
соціально-економічного розвитку. Значення географії минулого необхідно для
розуміння сучасної географії населення і господарства, а також для
прогнозування їх змін на конкретні території.
Порівняльний
метод не зводиться до співставлення тих чи інших однорідних географічних
реальностей. Він покликаний виявити найбільш істотні риси подібності і
відмінностей в господарському використанні територій, в географічних типах
господарства і розселення в їх взаємозв’язку. В одному американському
навчальному посібнику сказано: “Хто знає лише Англію, той не знає і Англію”.
Метод
польових досліджень і спостережень завжди грав важливу роль у географії. Нині
зміцнюється міжнародне наукове співробітництво, насамперед з географами Європи.
Розширюється проведення закордонних експедицій, здійснюються спільні
дослідницькі проекти з географами ряду країн. Розвиток туризму також розширює
можливості безпосередніх особистих спостережень в зарубіжних країнах. У
польових маршрутах і поїздках найбільш плідне і цікаве вивчення особливостей
господарського використання території, систем розселення, головних типів
господарства і умов життя населення.
Методи дистанційних спостережень (аерофотозйомки і зйомки
певних територій з космосу) все ширше використовуються в дослідженнях з
географії природних ресурсів, господарства і населення. Вони дають новітню і
детальну інформацію про планету на великих територіях, про конкретне
господарське освоєння території, характер концентрації господарства і населення,
межі економічних районів і агломерацій, стан навколишнього середовища.
Завдання
економічної і соціальної географії світу: дослідження окремих країн
(при всьому розвитку міждержавних інтеграційних процесів господарство країни з
її державними і митними кордонами, державним бюджетом і т.д. є і лишається
основною таксономічною одиницею економіко-географічного вивчення);
економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах світу;
дослідження з географії світового господарства і світогосподарських зв’язків;
політико-географічні дослідження країн світу; вивчення географії населення,
господарства і природних ресурсів у їх взаємодії, а також територіальної
організації суспільства в світі і окремих країнах; дослідження географічних
аспектів глобальних проблем людства.