Вівторок, 2017-11-21, 1:45 AM
Ви увійшли якГість | Група "Гості"Вітаю ВасГість| RSS

Швидка допомога з географії


У вільну хвилину
Спілкування
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічільник
Рейтинг@Mail.ru

Publisher

Головна » Статті » Країнознавство 11 клас » Країни Європи [ Додати статтю ]

Фінляндія

Географічне положення Фінляндії

 

Глобальне геополітичне та геоекономічне положення.

Географічне положення будь-якої держави завжди індивідуалізує її як географічний об'єкт, формуючи якоюсь мірою її “обличчя” на міжнародній арені. З цього погляду її чи не найголовнішою особливістю розташування Фінляндії є те, що ця країна розташована на півночі континенту, займаючи проміжне місце між Заходом і Сходом Європи. Як і Ісландія, Фінляндія вважається найпівнічнішою у світі державою.

Загальновідомо, що географічне положення є властивістю географічного об'єкта, яка відображає насамперед його унікальність. Ніхто не зможе заперечити, що з погляду географічного положення Фінляндія - унікальна країна: іншої такої держави у світі немає. Водночас ця унікальність своєрідно виражає відношення Фінляндії до інших держав світу.

Від географічного положення держави значною мірою залежить її геополітичне й економіко-географічне положення. Їх можна розглядати на трьох ієрархічних рівнях: глобальному, регіональному і сусідському.

Глобальне геополітичне положення Фінляндії, тобто її відношення до груп держав як до елементів світової політичної системи, до світової політичної системи загалом, до геополітичних осей, центрів стратегічних інтересів за останні десятиріччя суттєво поліпшилося. На ранніх етапах історичного розвитку той факт, що Фінляндія розташована у північній півкулі, в периферійній частині стосовно помірної зони цієї півкулі, де розвивалася сучасна людська цивілізація, виконував двояку роль. З одного боку, слабкі комунікаційні контакти з іншими країнами Європи гальмували розвиток країни. З іншого - таке положення допомогло зберегти невеликому народові мову і традиції, унікальність і неповторність. Саме завдяки цьому положенню історичний розвиток Фінляндії дещо відрізнявся від розвитку держав у помірній зоні: країні вдалось уникнути деяких форм політичних формувань і структур, характерних для держав помірної зони, хоча вона перейшла через низку різних етапів колоніальної залежності й лише XX ст. стала республікою.

Ще однією особливістю глобального геополітичного положення Фінляндії є те, що ця країна розташована на відносно безпечній віддалі від таких полюсів світової сили, як США, Японія і Китай, однак у безпосередній близькості від такого непередбачуваного полюса світової сили, як Росія. Розташування цих полюсів позначалося і позначається нині на суспільно-політичному та соціально-економічному розвитку країни. Це вимагає виважених підходів до розробки фінської стратегії зовнішньої політики.

Третя особливість глобального геополітичного положення Фінляндії полягає у його кардинальному поліпшенні та зміцненні в Європі після того, як країна стала членом Європейського Союзу 1995 р. Останнім часом у складі Європейської співдружності 15 держав-членів (Австрії, Бельгії, Великобританії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Франції, Швеції) Фінляндія утверджується на міжнародній арені спільно з цими країнами через здійснення загальної зовнішньої політики і політики у сфері безпеки, у тому числі через перехід у перспективі до загальної оборонної політики та співпрацю з ними в інших сферах життєдіяльності. Отже, Фінляндія в складі країн-учасниць ЄС стала однією з ланок потужного полюса світової сили, який інтенсивно розвивається в Європі і дедалі активніше конкурує з іншими полюсами вже світової сили.

За останні роки різко змінилося геополітичне положення Фінляндії стосовно великого масиву країн "третього світу" та постсоціалістичних країн. Ці країни "наблизилися" до Фінляндії внаслідок змін у світовій політичній системі загалом, а тому Фінляндія змушена розробити поліваріантні моделі взаємовідносин з ними у найближчій і більш віддаленій перспективі.

Головна особливість регіонального геополітичного положення Фінляндії полягає в тому, що вона розташована на євразійському континенті й виступає у ролі одного з елементів системи країн цього континенту. Євразія є колискою державотворення. Однак Фінляндія порівняно далека від ядра історичної державно-політичної організації людства (Близький і Середній Схід). Можливо тому шлях до її самостійності та незалежності був тривалим і болючим. Ще одна особливість Фінляндії: вона значно віддалена від геометричного центру Європи, що знаходиться на території України. Але саме ця особливість може бути позитивним фактором, який сприятиме розвитку співпраці обох країн у перспективі. Варто додати також, що Фінляндія й Україна розташовані на великій геополітичній осі "варяги-греки", формування якої почалося ще у IX ст. і яка пролягла від Скандинавії через Прибалтику, Подніпров'я до Чорного моря. В різні історичні періоди і Фінляндія, і Україна були дуже активними елементами цієї осі. Після падіння імперії під назвою "Радянський Союз" обидві держави як елементи великої геополітичної осі мають всі шанси для активізації взаємного розвитку міжнародних зв'язків, що може суттєво сприяти формуванню Балтійсько-чорноморської співдружності незалежних країн.

Сусідське політико-географічне положення Фінляндії визначається її геопросторовим відношенням до сусідів першого і другого порядку. Фінляндія має трьох сухопутних сусідів першого порядку - Швецію, Норвегію і Росію, а також морських сусідів - Естонію, Латвію, Литву, Польщу і Німеччину. Таке сусідство визначає значною мірою особливості міжнародної співпраці, структуру імпорту та експорту Фінляндії, а також її відношення до найближчого полюсу світової сили — Росії.

Економіко-географічне положення Фінляндії можна вважати достатньо вигідним, якщо зважити на особливість географічного положення загалом.

Підсумовуючи сказане, треба зазначити: політико-географічне й економіко-географічне положення Фінляндії за останні роки постійно поліпшується. Якщо одночасно акцентувати на мирному імперативі фінляндської політики у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, то стає зрозумілим, чому більшість держав світу сприймає Фінляндію як “клубок” миру не тільки в Європі, а й у всьому світі.

Економічні райони Фінляндії.

Історично у Фінляндії склалося два великі економічні райони, що суттєво розрізняються між собою не тільки за рівнем соціально-економічного розвитку, а й за параметрами соціального середовища, спеціалізацією і структурою господарських комплексів, характером і способом життєдіяльності населення. Це Південна Фінляндія і Північна Фінляндія. Межу між ними проводять зазвичай по лінії від м. Йоенсу на сході країни до м. Оулу на узбережжі Ботнічної затоки, південну Фінляндію часто називають «Освоєною Фінляндією», а Північну - «Неосвоєною Фінляндією». Практично весь промисловий, науково-технічний та культурний потенціал країни зосереджений в  Південній Фінляндії. Північна Фінляндія продовжує залишатися економічно слабоосвоєною і рідкозаселеною.

До складу великого економічного району «Південна Фінляндія» входять два підрайони - Південно-Західна Фінляндія й Озерний край.

Південно-Західна Фінляндія — район старої культури, найбільш заселений район і найбільш розвинутий в промисловому та соціально-економічному відношенні загалом. Тут розташовані найважливіші міста країни - Гельсінкі, Турку, які є водночас її найбільшими індустріальними та культурними центрами. Південно-Західна Фінляндія - історичне і політичне ядро країни. Площа району становить менше четвертої частини території країни. В його межах зосереджено понад 3/5 населення і випускається більше, ніж 2/3 промислової продукції. Промисловість спеціалізується на машинобудування: тут випускається 4/5 продукції цієї галузі Фінляндії. Сільське господарство спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві, вирощуванні зерна, цукрового буряка, приміському овочівництві. У Південно-Західній Фінляндії переважають великі фермерські господарства. На побережжі розвинуте рибальство.

Озерний край — серце Фінляндії з унікальною аттрактивністю природноресурсного потенціалу завдяки величезній кількості мальовничих озер. Найбільшими промисловими центрами цього району є міста Тампере, Лахті. Озерний край займає майже четверту частину країни. В його межах мешкає приблизно четверта частина населення. Підприємства району випускають майже четверту частину промислової продукції. Саме в цьому районі надзвичайно багато озер. На берегах найбільших озер розміщені містечка. Між ними вздовж звивистих доріг розкидані хутори. В Озерному краї розташована більшість підприємств лісопереробної промисловості. В районі добувають мідь та інші кольорові метали в одному з найбільших родовищ Оутокумпу, розташованого на сході Озерного плато. Ведеться розробка і мідно-нікелевих руд родовища Коталахті. Фермерські господарства займаються переважно тваринництвом, лісорозведенням і лісопереробкою.

Великий економічний район «Північна Фінляндія» називають часто Лапландією.

Лапландія — оленярський край. Найбільші міста - Оулу, Лаппі. Площа Лапландії наполовину розташована за полярним колом. Район багатий лісом, рудами чорних і кольорових металів. Він найменше заселений. У Лапландії добре збереглися природні ландшафти у зв'язку з слабкою господарською діяльністю.

В найближчій перспективі пропорції в економічному розвитку Північної і Південної Фінляндії збережуться. Однак диференційований економічний розвиток окремих провінцій Південної Фінляндії зумовить можливість появи і виділення тут нових економічних підрайонів і центрів.

 

Географічно-історична довідка

 

За деякими даними, перші люди прийшли на територію Фінляндії відразу після завершення льодовикового періоду, тобто після танення льодовиків і підняття суші над рівнем моря. Ці люди належали до фінно-угорських племен. Спочатку вони проживали лише на морському узбережжі, їх основним заняттям було рибальство і полювання. Опісля відбулося проникнення племен вглиб країни. Виживання населення серед боліт, його вміння соціально зорганізуватися у важких природних умовах і визначило, якоюсь мірою, як уже згадувалося, назву країни та ім'я народу - Суомі.

Залишки поселень кам'яного віку розкидані по всій території сучасної Фінляндії аж до Полярного кола, хоча більшість зосереджена на морському узбережжі. Знахідки бронзового і залізного віків засвідчують високий рівень торгових і культурних зв'язків Суомі зі Сходом і Заходом. Але навіть на початку нашої ери населення на території сучасної Фінляндії не було цілісно зорганізованим.

У I-II ст. н. е. з'явилися перші писемні згадки про фінів у працях римського історика Тацита. В II ст. про фінів писав грецький учений Птоломей. У цей час, окрім полювання та рибальства, населення почало займатися землеробством і скотарством.

У середині Х ст. розрізнені племена фінно-угорської мовної групи об'єдналися, утворивши своєрідні союзи племен хяме (тавастів) і фінів (суомі) па південному заході та карелів на південному сході. Ці союзи племен часто ворогували між собою.

В епоху вікінгів (IX - XI ст.ст.) через південну частину території сучасної Фінляндії пролягав торговий шлях "із варяг у греки", що, безумовно, активізувало розвиток цієї території.

В середині XI ст. шведи під приводом поширення християнства організували до Фінляндії хрестові походи, внаслідок чого вони підкорили окремі фінські племена, ослаблені ворожнечею між собою. Однак при вторгненні у карельські землі шведи зіткнулися з новгородцями, котрі прагнули володарювати у цих місцях. Протистояння закінчилося підписанням Горіховського мирного договору 1323 р., за яким шведсько-новгородський кордон пролягав від Карельського перешийка через землі поблизу озера Сайма аж до північно-східннх границь Ботнічної затоки.

Понад 600 років тривало шведське панування у Фінляндії. Протягом цього періоду тут вкоренилися шведське право і суспільних устрій, який не знав феодалізму. Тому фінляндські селяни зуміли зберегти вільний дух і особисту свободу. Однак увесь цей час шведські магнати грабували фінляндську землю.

З середини XVI ст. Швеція втягнула Фінляндію у низку воєн. Спочатку фіни воювали на Сході, потім - у Балтійських країнах, а опісля - в Центральній Європі. У результаті Швеція стала могутньою країною, вона здійснила адміністративну реформу, обновила центральні відомства і губернське управління, систему освіти та систему торгівлі. Розширивши свою територію навколо Балтики, Швеція змогла відсунути східний кордон Фінляндії далеко на схід. Звичайно, цьому сприяла й слабкість Росії. Оскільки на високі посади в Фінляндії призначалися переважно шведи, відбулося активне проникнення шведської культури на територію країни, в тому числі у найвіддаленіші райони.

У 1581 р. здійснилася велика мрія фінляндського народу: Фінляндія була проголошена Великим князівством. У 1640 р. у м. Турку був відкритий університет. У цей період у країні зародилися нові міста. Однак радість тривала недовго. У II половині XVI ст. загострилася боротьба Швеції з Росією за панування на Балтиці. Мирний період Фінляндії обірвався кризою, голодом, а також новою Північною війною. Внаслідок цих подій Швеція втратила великодержавне положення. Росія відсунула східний кордон Фінляндії на захід від Виборга. Після короткої війни, що закінчилася у 1743 р., Росія приєднала до себе всю південно-східну частину Фінляндії. Наприкінці XVIII ст. Фінляндія бачилася як окрема держава в складі Швеції.

Російсько-шведська війна 1808-1809 рр. стала для Фінляндії однією з найважчих воєн, наполеонівською війною, внаслідок якої країна перейшла до складу Росії в якості автономного Великого князівства Фінляндського, що існувало з 1809 до 1917 рр. У цей час Фінляндія отримала широкі права внутрішнього самоврядування, завдяки чому утворилась Фінляндська держава з власними органами управління й економікою. Завойована Росією 1743 р., південно-східна частина країни була возз'єднана з Фінляндією. Новою столицею країни стало м. Гельсінкі, куди був переведений університет.

У Фінляндії в період автономії викристалізувалася національна політика, що сприяло розвитку промисловості, сфери освіти, будівництву залізниці, яка з'єднала різні частини країни.

Наприкінці XIX ст. Росія намагалася зміцнити свої позиції у країні. Це викликало шалений опір фінів. Політичне протистояння ще більше загострилося під час Першої світової війни та жовтневого перевороту 1917 р. Воно дещо згладилося після проголошення сеймом Фінляндії 6 грудня 1917 р. незалежності Фінляндії, яку змушені були визнати Росія і багато інших держав на початку 1918 р., але опісля розгорілося по-новому, перетворившись у громадянську війну в січні 1918р. У громадянській війні, що тривала до травня 1918 р., перемогла буржуазія.

Згідно з конституцією 1919 р., Фінляндія стала республікою. Першим президентом країни був вибраний К.Й.Столберг (1865 - 1952).

Наприкінці 1939 р. на Фінляндію напав Радянський Союз. Важка зимова війна закінчилася підписанням миру в Москві у березні 1940 р. Однак 1941 р. Фінляндія розпочала військові дії проти Радянського Союзу, які вона здійснювала впродовж 1941-1944 рр. Внаслідок цього Фінляндія була змушена віддати Радянському Союзу території в південно-східній частині країни і в Лапландії, закріплені за нею після підписання Московського миру у 1940 р., а також здати під військову базу СРСР Порккала-Удд. На зміну маршалу Маннергейму, вибраному президентом Фінляндії на завершальній стадії війни, до влади прийшов 1946 р. Й.К.Паасіківі (1870 - 1956), який намагався підтримувати добросусідські відносини з Радянським Союзом.

У 1952 р. в Гельсінкі відбулися Олімпійські ігри, а в 1955 р. Фінляндію прийняли в 00Н і в Північну раду. Отже, після Другої світової війни Фінляндія, проводячи політику нейтралітету, налагодила мирні відносини з багатьма країнами, будуючи надійні зв'язки як зі Сходом, так і з Заходом.

Про тогочасну роль Фінляндії на міжнародній арені засвідчує хоча б той факт, що в Гельсінкі 1975 р. була проведена Нарада з безпеки і співпраці в Європі, скликана за ініціативою Фінляндії.

Політичні та соціально-економічні процеси в Європі, започатковані у 1989 р., не могли не позначитися на внутрішній і зовнішній політиці Фінляндії. Вона стала повним членом Ради Європи, що якоюсь мірою засвідчило її зближення із Заходом.

Фінляндія, котра двічі, в 1969-1970 рр. та 1989-1990 рр. була членом Ради безпеки, зайняла провідні позиції у боротьбі за мир не тільки в Європі, а й в усьому світі. В межах політичних структур 00Н Фінляндія приєдналася до багатьох контрольних систем за розташуванням ядерної зброї та ракет, що управляються, з метою запобігання їх розповсюдженню. Вона зробила вагомий внесок у боротьбу з випробуваннями хімічної зброї та підземними ядерними випробуваннями.

Після розпаду Радянського Союзу на картi світу з'явилися нові незалежні держави. Фінляндія відновила в серпні 1991 р. дипломатичні відносини з незалежними Литвою, Латвією, Естонією, а згодом встановила дипломатичні відносний з усіма країнами, що утворилися після розпаду СРСР.

У 1992 р. Фінляндія подала заяву до Європейського Союзу з проханням про прийняття рівноправним членом у цю організацію. Вирішення цього прохання на початку 1995 р. дало змогу Фінляндії зайняти належне місце в співтоваристві західноєвропейських країн, що, на думку фахівців, відповідає її національній індивідуальності. Членство Фінляндії в Європейському Союзі позитивно позначилося на соціально-економічному розвиткові і, безумовно, на зовнішній політиці країни. Більшість фінів впевнені, що членство Фінляндії у цій міжнародній організації забезпечить країні безпеку.

У 1996 р. Фінляндія стала членом Женевської конференції 00Н з питань роззброєння. Впродовж роботи конференції вона вела активну боротьбу за повну заборону піхотних мін. Тепер Фінляндія прагне інтенсифікувати співпрацю з країнами, що розвиваються, з метою забезпечення прав людини, рівноправності та демократії.

 

Категорія: Країни Європи | Додав: okinaka (2009-09-20)
Переглядів: 1722 | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Copyright MyCorp © 2017