У Волинському
літописі є легенда про двох братів — половецьких ханів Отрока і Сирчана, богатирів лихих.
Коли київський
князь Володимир Мономах розбив орди половців, тоді Отрок сховався на Кавказі, а
Сирчан у Донських плавнях.
Згодом Отрок став володарем Кавказу. Коли помер руський
князь Володимир Мономах, хан Сирчан став кликати брата в рідні степи. І щоб
звабити багатого і владного Отрока наказав послам спочатку співати половецьких
пісень, а потім дати жмуток сухої трави євшан, або ємшан-зілля (чебрецю). Отрок
довго відмовлявся повертатись у степ. Пісня не розчулила царя, але взявши
сухе євшан-зілля, грізний хан заплакав. Покинув владу, багатство, гарем і
повернувся додому, у половецькі степи. Смерть у краю рідному миліша, ніж
слава на чужині! Жмуток степової трави, він і сухий духмяніє. Половецькі степи
— степи Донецькі — любов моя
довіку. Степ не можна описати, адже не передати словами запах цілющих трав.
Степ —
це не свобода, це воля. Тільки українська пісня дає
уявлення про чарівність наших степів.
Нищилася козацька воля — нищилася колиска цієї волі — українські степи.
На Україні більше немає степу. Залишки його є лише в заповідниках. Відома на
весь світ «Асканія-Нова». Який спадок жителям Землі залишив барон Ф. Фальцфейн!
У Донецькій області три степових заповідники: Хомутовський степ, «Кам'яні
Могили», «Крейдяна флора».
Хомутовський степ знаходиться на кордоні з Росією за 20 кілометрів на північ від Азовського моря. Площа його — 1028 гектарів. Територія Хомутовського степу — це плато, яке поступово
знижується до річки Грузький Єланчик і прорізане невеликими балками зі
сходу на захід.
Статус заповідника місцевого значення Хомутовський степ отримав у 1926 році. До 1917 року був табунною толокою Війська Донського і
використовувався як пасовисько для лошат. З 1961 року Хомутовський степ увійшов до складу Українського державного степового заповідника.
Занесений у спеціальний реєстр ООН як біосферний заповідник.
Матеріали з журналу "Географія.
Краєзнавство та туризм"