НАСЕЛЕННЯ КИТАЮ

Китай займає перше місце у світі по чисельності населення. Перший перепис населення був проведений 30 липня 1935 року і визначив  кількість жителів у 601 млн.938 тис. з який 574 млн.505,9 тис. складало населення безпосередноі подвергшееся переписи,  сюди входили емігранти, студенти за  кордоном,  а також жителі острова Тайвань.  Відсутність у країні не тільки регулярних переписів,  але навіть поточного обліку  не  дає  можливості скласти щире  уявлення про величину природного приросту населення, що навряд чи був значний,  тому що на ряді з великою народжуваністю велика була і смертність. Але разом з тим уже до 1957 року в Китаї проживало близько 656 млн. чоловік, що склало 1/4 усього населення земної кулі. А в 1986 році кількість жителів досягло 1060 млн.  чоловік, і відповідно до перепису 1990 року - уже 1 млрд.134млн.  чоловік.  Невипадково тому протягом двох тисячоріч  Китай - сама численна країна світу,  що накладає свій відбиток на всі сторони життя суспільства,  і насамперед відбивається  в особливостях проведеної демографічної політики. Відповідно до конституції Китаю в країні повинне здійснюватися планове дітородіння.  Заборонено  одружуватися студентам,  одна родина повинна мати не більш однієї дитини, а на народження другої чи третьої дитини вже потрібно дозвіл  спеціального комітету з  планового  дітородіння. Незважаючи на проведення настільки твердої демографічної політики населення Китаю за прогнозами фахівців  до  2000року перевищить  1.3 млрд. людина.

У КНР,  як і у всякій соціалістичній країні, земля, її надра і промислові підприємства належать народу,  і лише мала частина стосовно державної власності знаходиться в руках приватних власників, тому в Китаї не існує великих власників,  а основними класами є селяни, робітники, торговці й інтелігенція.

Етнічний склад Китаю нараховує близько 50 національностей. Переважна більшість населень Китаю складають китайці (ханьцы).  Крім того  в країні проживають  представники  наступних  національних і етнічних груп: чжуаны, уйгури,  хуэйцзу,  тибетці, мяо, маньчжурцы, монголи, буї, корейці, тутсзя, дун, яо, бай, хани, тань, чи, лису, шэ, лаху, ва, шуй, дунсяны, на си, ту,  киргизи, цзинно, мулао, сабо, салары, буланы, гэлао, маоань, пуми, ну, аиань,  бэнлуры,  югуры, баоань, орогоны, гаошань, хечже, мэньба, лоба, татари, узбеки,  казахи і росіяни.  Усе багатонаціональне  населення  Китаю належить до  трьох  мовних  родин  і населяє більш 1/2 усієї території країни.

До дійсного моменту в Китаї більш ніж 800 млн. чоловік працездатного населення з який 2/5 - молодь.  51,182%  - чоловіків і 48,18%  - жінки. Як і для багатьох національних країн для Китаю дуже характерні значні контрасти розселення.  Населення нерівномірне  розподілено  по  території країни : до Сходу від умовної лінії минаючої від міста Хэйхэна до міста Тэнчун на Юнани,  на площі не многим більш 1/3 території країни зосереджено близько 90%  усього населення, а середня щільність тут перевищує 170чіл./км2. В інший,  більшої по площі, західній частині країни приходиться лише кілька  людей  на  квадратний кілометр.  Особливо щільно заселені рівнини по середньому і нижньому плині ріки Янцзи, низинна смуга Південно-східного узбережжя, де  місцями щільність населення  досягає 600-800чіл./км2. Крім того в Китаї більш 30 міст у який чисельність населення перевищує 1 млн.  чоловік, серед них: Пекін, Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Чунцін, Гуанчжоу, Ухань, Харбін, Цаншин, Татюань, Люйда, Настил, Чэнду, Циндао.

Складність демографічної ситуації відбилася на тім,  що  в  сільських районах де проживає 75%  населення склалася ситуація при який країна, що має 7%  світової ріллі годує 24% населення світу. Складною проблемою є перенаселеність  села,  у  якій  до дійсного моменту вже 1/3 усіх робітників родин є надлишкової,  що складає приблизно  210  млн. чоловік ( 1995 рік ).  У 1985 році ця цифра перевищила 150 млн.  чоловік, у 1990 році - 190 млн. чоловік, а до 2000 року - більш 230 млн. чоловік (прогноз). Усього в сільському господарстві Китаю зайнято більш 400 млн.  чоловік, а по числу зайнятих у промисловості Китай займає перше місце у світі.

Якщо в недавнім минулому Китай по темпах і рівням урбанізації належав до числа сильно урбанизированных країн, то після 1949 року поступово починає збільшуватися кількість міського населення, за рахунок будівництва нових промислових центрів.

У цей  період  у країні з'являється більш 500 великих міст і міст "мільйонерів" (більш 30),  крім того Китай займає перше місце у світі по кількості городян.