До південного етнографічного
району належать Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південь Дніпропетровської
та Одеської областей, а також Крим. Південь, або Степовий етнографічний район
можна поділити на три групи: південно-східна (Приазовья), нижньоподніпровська,
південно-західна.
Історичний розвиток південних теренів
України, як і Слобожанщини, зумовив яскравий вияв різних культур — і кочових
народів, і еллінської Середземноморської цивілізації, і кавказців, і слов’ян.
Тут поруч з українцями, білорусами, росіянами живуть болгари, серби, молдовани,
греки, німці, вірмени, татари та ін. Проте переважає все ж українська традиція.
Хати будувалися з товстими стінами, глибокими амбразурами для вікон і дверей,
вкривалися високими дахами з соломи або очерету. Причілки хат виходили на
вулицю, тому вони найкраще оздоблювалися розписом. На фронтонах встановлювався
дерев’яний кінь (вершило) або голуб, в деяких районах — різьблене зображення
змії, що є дуже архаїчним елементом у культурі південних українців. Подвір’я
обгороджувалося кам’яними мурами, за якими було видно всі господарські будівлі:
погріб із високим накриттям і дверима, плита (кабиця), на якій готували їжу
влітку. Біля причілку хати обов’язково був квітник (палісадник), де росли
мальви, нагідки, чорнобривці, бузок.
В інтер’єрі хати значну роль відігравали
домоткані доріжки (ряднинки), настінні килими, налавники, а також вишиті
хрестиком і гладдю рушники; вікна прикрашалися мережаними фіранками, ліжка —
вишитими і мережаними простирадлами, край яких виглядав з-під ковдри, а також
вишитими подушками.