Поділля відоме
в українських літописах під назвою Пониззя, тобто “Русь нижня”, а з XIV ст. ця
назва оформилась як Поділля, тобто “Русь долішня”. З кінця ХVІІІ ст. до початку
ХХ ст. тут була Подільська губернія, до якої входило 12 повітів. Нині це
території між Південним Бугом і Дністром: Вінницька область, південь
Хмельницької і Житомирської, північ Одеської, східні частини Чернігівської й
Тернопільської областей.
Особливості культури та побуту Поділля
зумовлені історичною долею цього краю. На рубежі ХVІ — ХVІІ ст. постійні напади
татар призвели до руйнування поселень, господарства, занепаду економіки та
культури. Крім того, тривале проживання на Поділлі поляків спричинилося до
взаємовпливів у культурно-побутовій сфері. За свідченням деяких етнографів
польські жінки запозичили в українок чимало прийомів та візерунків вишивок,
крою сорочок та інших елементів одягу.
Поділля умовно можна
поділити на три етнографічні групи: Західне, Східне Поділля та Подністров’я.
Кожна з цих груп має свої локальні особливості.
Пагорбистий рельєф
цієї місцевості створив неповторну картину подільських поселень: житла
розташовують на різних рівнях, щось схоже до карпатських сіл. Іноді садиби
вивищуються над вулицею на 10 метрів. Подільські житла мають дуже мальовничі
настінні розписи, нанесені на свіжовимазані глиною і побілені стіни, піч,
сволок тощо. Стіни також прикрашаються різноманітною розписною керамікою. Одяг
подолян надзвичайно барвистий і, мабуть, найбагатший у різноманітності
візерунків. Жіноче вбрання складалося з таких елементів: сорочка, спідниця або
плахта, фартух, пояс або крайка. Фартухи, на відміну від польських (ХVІІ ст.)
вишивалися. Голову жінки пов’язували наміткою, рантухом, які кілька разів
складали і обвивали голову під підборіддям, закриваючи чоло, а обидва кінці
опускали через плечі. Як на Гуцульщині і на Західній Волині, заміжні жінки мали
втяте волосся, тому вони одягали кибалку — дерев’яний обручик, що гарно тримав
хустку. Чоловічі сорочки були тунікоподібні з високим стоячим коміром. Взимку
жінки й чоловіки носили кожухи з приталеною спинкою, вишиті кольоровим шовком.
Нашийними жіночими прикрасами були пацьорки (скляне намисто), ланцюжки, гердани
(плетені з бісеру прикраси), монети, хрестики.
