Амеріго Веспуччі народився 1454 р. в сім’ї нотаріуса у Флоренції. Отримати освіту йому допоміг дядько Антоніо. 
  В 1490 році Амеріго поїхав до Іспанії, де очолив торговий дім Медічі в Севільї. Так сталося, що цей торговий дім брав участь у оснащенні другої та третьої експедиції Колумба; Веспуччі познайомився з знаменитим мореплавцем і з того часу мріяв про далекі подорожі.
  У 1499 році Веспуччі вирушив у далеке плавання в складі іспанської експедиції під керівництвом Охеди – учасника другої подорожі Колумба.
  Кораблі перетнули океан і підійшли до материка трохи на північ від гирла Амазонки. Звідси вони повернули вздовж берега материка в Карибське море. Безперервність берега на значній відстані переконала мореплавців у тому, що вони йдуть уздовж узбережжя якоїсь великої країни. Повернувшись із свого першого плавання до Нового Світу, Веспуччі покинув Медічі і перейшов на вигіднішу службу в Португалію.
  В Португалії він перебував недовго: саме в цей час у західну Індію вирушала експедиція Вінсенте Пінсона, до якої приєднався і Веспуччі. Мандрівники причалили спочатку до уже відомих островів у Карибському морі, потім попрямували на південь до територій, які рік тому дослідив Охеда. На відстані 100 кілометрів на південний схід європейці відкрили дельту якоїсь річки; це була Амазонка, але Пінсон не зацікавився випадковим відкриттям і повернувся на батьківщину.
  У 1501 році Веспуччі знову вирушив на захід на португальському судні як астроном. На цей раз кораблі експедиції підійшли до суші на 5° на південь від екватора, до крайнього східного мису материка. Мореплавці дали йому назву „мис Рока”, яку він має і тепер.
  Далі експедиція пішла вздовж берега на південь і незабаром опинилася біля гирла річки, яку вона назвала Ріо-де-Жанейро, що означає „Річка січня” (це було 1 січня). Веспуччі став також свідком відкриття річки Ріо-де-Ла-Плата, земель Патагонії, холодного острова Південна Георгія. Досягнувши 22° південної широти, кораблі повернули у відкритий океан, пройшли ще на південь, а потім взяли курс до Африки й далі до столиці Португалії – Ліссабона. Під час подорожі Амеріго Веспуччі записував свої спостереження, складав карти узбережжя і невідомого європейцям зоряного неба південної півкулі.
  Веспуччі побував у Бразилії ще два рази: в 1503 та 1504 роках. Обидві експедиції очолював досвідчений мореплавець Гонзало Коельо, метою їх було детальне дослідження узбережжя. Але ні одна із них не принесла яких-небудь вагомих результатів – мандрівники не дійшли далі берегів теперішнього штату Парана. Експедиції не принесли удачі Веспуччі, але вони ще більше зміцнили його думку, що „Новий Світ” – не Азія. У 1504 році він написав про це своєму другові в Італію.
  Повернувшись у Європу, Веспуччі зустрівся у Севільї з Колумбом, який запропонував йому перейти на іспанську службу. Веспуччі був вже відомим у Європі завдяки своїм листам та коментарям, які були присвячені відкриттям на заході, тому залучення його на службу було вигідним для Іспанії. Веспуччі прийняв запрошення і в 1505 році переїхав до Іспанського королівства.
  Останні чотири роки життя (1508-1512) Амеріго Веспуччі служив в Іспанії і займався складанням глобусів та карт на матеріалах іспанських експедицій. Багато праці він доклав до складань загальної секретної карти відкритих земель.
  Ідея увіковічнити пам’ять про великого дослідника виникла несподівано у Лотарінгії. Видатний географ Мартін Вальдзеємюллер із Сент-Дьє надрукував в 1507 році книгу „Вступ до космографії”, основану на повідомленнях Веспуччі про країни, які розташовані на західному узбережжі Атлантичного океану і назвав нову частину світу Америкою. Незабаром у різних країнах, де видавалась книга Вальдзеємюллера, вийшло кілька карт, на яких „Новий Світ” названо Америкою. На більшості карт ця частина світу відокремлена протокою від земель, відкритих Колумбом. Таким чином, спершу назва „Америка” стосувалась лише Південної Америки.
  У 1538 році вийшла карта світу, а в 1541 році – глобус видатного голландського картографа Меркатора. На них вже було зображено обидва нові материки під загальною назвою „Америка”.
  Ім’я італійського торговця лишилось назавжди на географічній карті, хоча деякі вчені тоді ж і пізніше протестували проти цього.