Дата народження Васко да Гами точно не встановлена. Відомо, що він народився у маленькому приморському містечку Португалії Сініш між 1460 і 1469 роками. Васко да Гама належав до старовинного дворянського роду. Батько мореплавця Іштеван да Гама був головним управителем і суддею у містечках Сініш і Сільвіш. Троє його синів – Паулу, Айріш і Васко – з дитинства були заворожені розповідями про мандрівки у далекі країни і мріяли про життя, сповнене пригодами та небезпеками.
   Біографи мореплавця вважають, що Васко да Гама, ще будучи підлітком приймав участь в одній із війн Португалії з Кастилією і у юні літа здійснив два чи три плавання до берегів Гвінеї.
   У той час, коли Колумб споряджав в Іспанії свою третю експедицію на захід, португальці спішно відправили шукати шлях навколо Африки до Індії ескадру з трьох кораблів і одного допоміжного судна з провіантом. До складу експедиції входило 170 чоловік.
   Ескадра вийшла з Лісабона влітку 1497 р. Експедицію очолив зовсім молодий 28-річний моряк Васко да Гама.
   Минувши острови Зеленого Мису, кораблі взяли курс на південний захід, щоб не йти проти морської течії біля берегів Африки. Вони відійшли на захід більш як на 1 тис.км, а потім повернули на схід і підійшли до Африки біля затоки Святої Єлени.
   Тут португальці вперше побачили бушменів, яких сприйняли за низькорослих негрів. Бушмени, крім того, що досить спритно вміли лазити по деревах, вміло володіли своєю примітивною зброєю – дерев’яними дротиками з наконечниками. Через необережність одного з матросів, який образив місцевих жителів, розпочалась справжня битва між бушменами та португальцями. Васко да Гаму було поранено в ногу.
   Через чотири з половиною місяці після виходу з Ліссабона кораблі, повільно просуваючись на південь, обійшли мис Доброї Надії і пристали до східного берега Африки, назвавши його Берегом Натал (Різдва). Туземці – високі і стрункі негри племені банту, щиро зустріли португальців. Вони забезпечили мореплавців всіма необхідними припасами. За це Васко да Гама подарував місцевому вождю куртку та червоні шаровари і присвоїв його країні назву „Терра-да-Боа-Женті” („країна добрих людей”).
   Наприкінці січня 1498 року ескадра ввійшла в гирло могутньої ріки Замбезі. Оголосивши це місце володінням Португалії, Васко да Гама пробув тут місяць, ремонтуючи кораблі.
   Моряки помітили, що місцеві жителі носили одяг з тканини, якою зазвичай торгували арабські купці. По дорозі на північ вони зустріли арабські кораблі. І зясувалось, що на східному березі Африки є арабські міста – Мозамбік, а ще далі – Момбаса, Малінді.
   Арабські купці й правителі Мозамбіка та Момбаси вороже зустріли португальців, збиралися знищити їхні судна, а моряків захопити в полон. Це було неважко зробити: португальці не мали карти й не знали зручного шляху плавання; до того ж вони важко переносили екваторіальну спеку, хворіли на цингу і втратили вже близько половини екіпажу. Лише завдяки тому, що від тутешніх християн, вихідців з Абіссінії, вдалося вивідати наміри арабів, португальці врятувались, швидко пустившись у море, а потім повернули до порту Малінді. Правитель (шейх) цього порту ворогував з шейхом Момбаси і тому Васко да Гаму зустрів дружелюбно, уклав з ним союз проти шейха Момбаси і дав досвідченого провідника (лоцмана), що знав шлях до Індії. Лоцман прибув на флагманський корабель зі своїми картами та навігаційними приладами. Справжнє ім’я його було Ахмед ібн Маджид, але португальці називали його Малемо Кана, що у перекладі означало „майстер або вчитель кораблеводіння”. До наших часів збереглися його інструкції з плавання у Індійському океані.
   Користуючись попутним вітром (південно-західним мусоном), португальські кораблі після тритижневого плавання підійшли до гористого берега Індії, вкритого розкішною тропічною рослинністю. Поселення, розкидані вздовж берега, тонули в зелені. Ще три дні дороги на південь – і 20 травня 1498 року ескадра підійшла до красивого багатолюдного міста Калікут. Тут стояло багато кораблів, сотні човнів, чути було мову не тільки індійську, а й арабську і багато інших.
   Тільки но було кинуто якір біля цього міста, як від берегів відчалили декілька човнів назустріч португальському кораблю. Люди, які сиділи у човнах, мовою знаків запрошували мореплавців відвідати місто. Васко да Гама наказав своєму матросу Жуану Нуньїшу під виглядом купця, розвідати ситуацію та настрій місцевих жителів.
   Згодом Васко да Гама вирішив навантажити свої кораблі цінними прянощами. Проте перше ж знайомство португальців з Індією не обійшлося без воєнної сутички. Арабські купці, які вбачали в португальцях своїх суперників, умовили місцеву владу арештувати португальців як піратів. І моряків, яким Васко да Гама наказав скуповувати прянощі, арештували. Але Васко да Гама не залишився в боргу: він затримав на кораблі знатних жителів міста, які приїхали подивитись на небачені європейські судна та їх оснащення.
   Правитель Калікута – раджа, довідавшись про це, звільнив португальців і послав човни по жителів Калікута, яких було затримано на кораблі. Васко да Гама прийняв на борт своїх супутників, а човни наказав обстріляти з гармат. Не звільнивши поранених, він повернув назад.
   У січні 1499 року кораблі були вже біля півострова Сомалі, у гавані Могадішо, а в серпні повернулись на батьківщину. На плавання пішло два роки і два місяці. Більше сотні моряків загинуло по дорозі від цинги; повернулось 55 чоловік. Серед загиблих був і брат Васко да Гами – Паулу, який не виніс всіх тягот подорожі.
   Васко да Гаму зустріли у Лісабоні тріумфально. 18 вересня 1499 року відбувся урочистий в’їзд у португальську столицю учасників експедиції, які вціліли під час плавання. Король Мануель І, дізнавшись про успіх експедиції Васко да Гами, до свого титулу „король Португалії і Алгарві по цей бік і за морем, у Африці”, він додав слова: „володар Гвінеї і завоювань, мореплавання і торгівлі Ефіопії, Аравії, Персії та Індії”.
   Васко да Гама ж отримав титул дона, який у Португалії присвоюється тільки представникам вельможної знаті, і щорічну пенсію у розмірі тисячу крузаду. А у 1502 році, перед тим, як Васко да Гама вирушив у другу експедицію, король Мануель І наділив мореплавця новим титулом „адмірала Індійського моря”.

   Плавання Васко да Гами оспівав відомий португальський поет Камоенс у поемі „Лузіада”.
   Ця подорож поклала початок завоюванню Індії європейцями й перетворенню її на колонію.
   В 1502 році Васко да Гама вирушив у нову подорож до Індії. Цього разу у його розпорядженні було 20 каравел і 800 солдат. Перед експедицією було поставлене завдання завоювати для Португалії нові колонії. На південно-східному узбережжі Африки Васко да Гама заснував факторії Мозамбік і Софала.
   Васко да Гама прибув до Індії, де уклав союз з місцевими раджами. Держави цих правителів були розташовані на північ та на південь від Калікута; Васко да Гама використав їх у якості відправних баз після того, як до Індії прибула нова португальська ескадра під командуванням Альфонсу д’Албукерки. Калікут було захоплено і того часу він став важливою португальською базою в Індії.
   У вересні 1503 року Васко да Гама повернувся до Лісабону з ескадрою, що налічувала 13 суден. Кораблі були завантажені здобутими трофеями. За це король нагородив мореплавця титулом графа Відігейри.

   В 1524 році король Жуан ІІІ призначив Васко да Гаму віце-королем Індії. Новий намісник вирушив до Індії на чолі великої ескадри, яка налічувала 16 кораблів. В Кочині Васко да Гама заснував адміністративний центр. Цього ж року він помер. Через 64 роки останки мореплавця було перевезено до Португалії.