Вулканічний кратер Нгоронгоро –
відомий національний парк Африки. Мальовничий і різноманітний ландшафт, в якому
круті обриви стін кратера Нгоронгоро розташовані поруч з просторими долинами,
вкритими травою і кущами. Нгоронгоро знаходиться на півночі Танзанії і лежить
біля західного краю Зони Розломів, на кордоні з Кенією.
Резерват, що розкинувся навкруги кратера
Нгоронгоро величезний, він охоплює площу біля 6500 км. кв.; його значення для
цього регіону Африки збільшилось після того, як він одержав офіційний статус
Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись вся ця область
була частиною Національного
Парку Серенгеті, але як резерват
вона виконує дві основні задачі – збереження природних ресурсів регіону, а також
захист інтересів і традиційного способу життя місцевого племені масаі, яке, як
і раніше, випасає тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз. Серцем
резервата є кратер, або кальдера, Нгоронгоро – залишки всього лише одного із багатьох
згаснувших вулканів, розміщених в цій області. Кальдера Нгоронгоро пропонує
наймальовничіше накопичення великої дичі в Африці; це також одна з величезних
калідер світу: її діаметр 14,5 км, глибина від 610 до 762м, а загальна площа
264 км.кв.
Значення резервата
визначається різноманітністю представлених тут природних умов. Тут можна знайти
ліси, болота, озера, ріки і простору степ, або савану, яка є частиною
екосистеми Сенергеті, яка простягнулася в Кенію і охоплює сусідній Национальний
заповідник Масаі Мара. Саванна годує велику кількість різноманітних травоїдних
тварин, особливо у сухий сезон, коли їжі тут з залишком вистачає на більш ніж
два мільйони травоїдних самих різних розмірів. Список тварин цього регіона
читається як каталог африканської дичі і включає гну, зебру, газель буйвола,
канну і бородавочника, а крім того жирафа, слона і дворогого носорога.
Більшість цих тварин кочує по всьому простору Серенгеті, між тим як інші, такі
як бегемот, живуть біля озер і болот. Там, де є багато здобичі є і хижі
тварини: резерват Нгоронгоро підтримує популяцію лева, п’ятнистої гієни,
шакала, гепарда, леопарда і сервала.
Велика кількість
тварин може навести на думку про велике навантаження на регіон, але в дійсності
перед нами розкішний прояв комплексної рівноваги, досягнутої природою в тяжких
умовах: кожний вид травоїдних займає свою специфічну нішу і в визначному
ступені залежить від інших. Так, зебра з’їдає
жорстку частину багатьох рослин, відкриваючи антилопі доступ до більш соковитих
частин. Гну дожовує залишену траву, стимулюючи появлення нових ростків,
необхідних газелі. Без цього постійного натиску травоїдних значна частина
савани перетворилася б в ліс.
