Різноманітність природи Північної Америки зумовлена не тільки кліматичними (зональними) чинниками, але й тектонічною будовою материка. Враховуючи це, Північну Америку поділяють на два великих регіони - переважно рівнинний Схід і гірський Захід.
Неоднорідність будови земної кори спричинює поділ на дрібніші регіональні природні комплекси - природні країни. Це Гренландія і Канадський Арктичний архіпелаг, Лаврентійська височина, Центральні, Великі та Берегові рівнини, Аппалачські гори в межах рівнинного Сходу.
Велику гірську систему умовно поділяють на такі природні країни: Кордильєри Аляски і Канади, Кордильєри США, Мексиканське нагір'я і гірські споруди Центральної Америки. Розглянемо особливості природи деяких із них.

Лаврентійська височина
Розміри Лаврентійської височини величезні, проте природні умови її порівняно одноманітні. Характерним є деяка припіднятість поверхні й рівнинно-горбистий рельєф.
У рельєфі помітний слід діяльності давнього льодовика, з яким пов'язана велика кількість річок та озер. Вони утворилися під час відступання й танення льодовика.
Характерна особливість регіону - холодний клімат. Причинами цього є його розташування в арктичному і субарктичному поясах, охолоджуючий впливов Гудзонової затоки і Лабрадорської холодної течії.
Вказані причини зумовили те, що широкою смугою вздовж океану простягається зона тундри, що разом з лісотундрою займає майже 2/3 усієї території височини. На півдні, в межах помірного поясу, де клімат більш теплий, добре ростуть хвойні ліси.
Багатство Лаврентійської височини становлять запаси деревини, водні ресурси, хутрові тварини. Важливе значення мають також мінеральні ресурси. Давні кристалічні породи містять значні поклади цінних руд.

Центральні рівнини
Центральні рівнини займають внутрішні райони Північної Америки. Складчастий фундамент похований тут під потужною товщею осадових відкладів. Тому поверхня Центральних рівнин, порівняно з Лаврентійською височиною менш горбиста.
Лесовидні суглинки - м’яка гірська порода, що перекриває давній фундамент. Їх схильність до ерозії зумовила те, що Центральні рівнини сильно почленовані річковими долинами та ярами.
На сході регіону поширені вапнякові породи з типовими карстовими формами рельєфу.
Серед карстових утворень розташована одна з найбільших у світі Мамонтова печера. Разом із сусідніми печерами вона утворює єдину систему завдовжки понад 500 км.
За своїми природними умовами Центральні рівнини нагадують Східно-Європейську рівнину, в межах якої знаходиться і наша Україна. Рівнинний характер місцевості, сприятливий клімат з достатнім зволоженням, чорноземні та інші родючі ґрунти - все це зумовило розвиток землеробства. Більша частина території регіону розорана й природні комплекси тут майже не збереглися.

Великі рівнини
Великі рівнини - обширне передгірне плато, що простягнулося уздовж Кордильєр на 4 000 км. Поверхня його складена пухкими породами і через це тут багато ярів.
Клімат Великих рівнин посушливий. Тому тут поширені сухі степи й лісостепи, які  використовуються як пасовища. Орні землі зустрічаються лише там, де можливе зрошування.
Великі рівнини - значний район видобування паливних корисних копалин, поліметалів тощо.

Аппалачі
Аппалачі простяглися вздовж Атлантичного узбережжя на 2 000 км. Ця гірська споруда утворилася в палеозойську еру і довгий час руйнувалася. Тому на півночі вона схожа на погорбоване плоскогір'я заввишки не більше 1 000 м, а на півдні лише окремі хребти сягають висоти 2 000 м. Аппалачі мають пологі схили, округлі вершини.
В Аппалачах багато залізної руди і руд кольорових металів. Короткі, але бурхливі річки мають великі запаси гідроенергії.
На півночі мішані ліси з висотою переходять у хвойні. Південні райони вкриті широколистими лісами з дуба, платана, клена, каштана; зустрічається реліктове тюльпанне дерево.
У підліску багато диких плодових дерев. Стовбури рослин повиті ліанами - диким виноградом, або плющем. Ліси постійно вирубують і в природному вигляді вони збереглися лише на вершинах хребтів та у заповідниках.

Кордильєри
Кордильєри Аляски й Канади - найвищі на материку гори. Гірські хребти цієї природної країни зі сходу й заходу облямовують велике плато Юкон. Розвиток гір ще не закінчився, про що говорить велика кількість діючих вулканів.
Клімат західного узбережжя різко відрізняється від клімату внутрішніх та східних районів. Схили гір на узбережжі густо вкриті лісами з сітхинської ялини й туї, а на сході ліси змінюються на гірську тундру.
Кордильєри США найбільш різноманітні за природними умовами. На півночі розташовані Скелясті гори, а вздовж тихоокеанського узбережжя тягнуться величезні Берегові хребти. Між ними і горами С'єрра-Невада знаходиться глибока западина Каліфорнійської долини. Поряд з лісами тут лежать вічні льодовики й сніги, а Долина Смерті претендує на звання найбільш жаркого місця у світі.

Мексиканське нагір'я
Мексиканське нагір'я із заходу й сходу оточене гірськими хребтами, які круто обриваються до прибережних низовин. Між вулканічними конусами лежать обширні улоговини. Нагір'я розташоване в субтропічному і тропічному кліматичних поясах.
На півдні й сході пасати з Мексиканської затоки приносять велику кількість опадів і зумовлюють теплу погоду впродовж усього року У внутрішніх районах клімат сухий; жарке літо змінюється на порівняно прохолодну зиму. Північ нагір'я - субтропічна пустеля, батьківщина кактусів і агав. На півдні вона змінюється саванами, а на східних схилах - лісами.

Гірські споруди Центральної Америки
Гірські споруди Центральної Америки - молода гірська область, де багато вулканів і землетрусів. Лише вузька заболочена смуга узбережжя Мексиканської затоки являє собою низовину.
Тропічні вологі ліси, схожі на південноамериканські, займають навітряні схили гір, а більш посушливі місця були донедавна зайняті саваною з гаями королівської пальми. Зараз на місці саван розміщені плантації цукрової тростини й тютюну.