Давні дослідження Давньогрецькі вчені Геродот та Птолемей склали перші карти, на яких зобразили відомий на той час суходіл, розділений Середземним і Чорним морями. Найкраще було досліджено Середземномор'я. На рубежі X ст. н.е. нормани освоїли Північну Європу, саме тоді була відкрита Ісландія. У ХІІ-XV ст. внаслідок дипломатичних і торгівельних зв’язків помітно збільшилася кількість подорожей. Росіяни під час плавань відкрили Нову Землю, острови Вайгач, Колгуєв, знайшли шлях на Шпіцберген. Цікавими є дорожні нотатки російського купця Афанасія Нікітіна «Ходіння за три моря». У них він уперше дав опис Індії XV ст. Вагомий внесок у освоєння Сибіру зробили хоробрі землепрохідці XVII ст. Вони першими долали тисячі верст суворих просторів.

Наукові дослідження континенту в XVIII-XІX ст. Ґрунтовні наукові дослідження Євразії розпочалися у XVIII ст. Особливе значення в історії досліджень мають Велика Північна та Камчатська експедиції, яку організували російські мандрівники Олексій Чириков та Вітус Беринг.

Дослідження в Азії Експедиції того часу вивчали природу внутрішніх районів Азії. У вивченні природи Сибіру важливу роль відіграли такі вчені-географи: Александр Гумбольдт, Петро Петрович Семенов-Тян-Шанський, Микола Пржевальський, Федір Літке, Фердинанд Врангель, Костянтин Арсеньєв, Володимир Обручев та інші. Важкодоступну Центральну Азію та прилеглі до неї території почали вивчати порівняно пізно, лише в XIX ст. Навіть далеку Австралію на той час знали краще. У дослідженні цієї території особливо великими є заслуги Петра Петровича Семенова-Тян-Шанського і Миколи Михайловича Пржевальського.

Дослідження П.П. Семенова-Тян-Шанського Семенов був першим європейським ученим, який проник у далекий і важкодоступний на той час Центральний Тянь-Шань. Він здійснив дві подорожі по Тянь-Шаню - одній з головних гірських систем Центральної Азії, встановив його межі, відкрив гору Хан-Тенгрі, яку тривалий час вважали найвищою вершиною Тянь-Шаню. Дослідивши високогірне озеро Іссик-Куль, Семенов довів, що воно безстічне. Уперше було встановлено висотні пояси в горах Тянь-Шаню. Виявилося, що снігова лінія тут розміщена вище, ніж в Альпах.  На визнання своїх наукових заслуг Семенов отримав право називатися Тян-Шанським. Ім'ям Семенова-Тян-Шанського названо гірські хребти, окремі вершини, льодовик у Центральній Азії.

Дослідження М.М. Пржевальського у Центральній Азії Микола Пржевальський поклав початок всебічному вивченню Центральної Азії. Ним досліджено територію, площа якої майже дорівнює Австралії. Географічні результати подорожей Пржевальського надзвичайно великі. Уперше на карту було нанесено десятки не вивчених раніше гірських хребтів, описано багато пустель, витоки великих азіатських річок Хуанхе і Янцзи. Пржевальський встановив місцезнаходження і описав природу блукаючого озера Лобнор. Він уперше описав нові види тварин, серед них - дикий азіатський верблюд та дикий кінь (якому біологи дали назву коня Пржевальського),.  Микола Пржевальський здійснив чотири подорожі в Центральну Азію. Усе побачене мандрівник описав у своїх працях. Багато уваги приділено в них місцевому населенню, його побуту та умовам життя.

Початок XX ст. На початок XX ст. материк Євразія був досліджений майже повністю. Крім опису узбереж, ретельно був вивчений рельєф і клімат, басейни великих річок, описаний органічний світ внутрішніх областей континенту. Були складені різноманітні тематичні карти практично усіх його регіонів. У XX ст. значну увагу географів привернули північні острови Євразії та важкодоступні гірські райони.

Європа й Азія Історично склалося так, що материк Євразія поділяється на дві частини світу: Європу і Азію (від фінікійських слів «ереб», що означає захід, і «асу» - схід). Ці назви були запроваджені стародавніми греками. Межа між цими частинами світу умовна. Зараз її проводять уздовж східного схилу Уральських гір, по річках Ембі та Уралу, по північному узбережжю Каспійського моря, а потім до Азовського моря по Кумо-Маницькій западині. Далі межа проходить по Азовському, Чорному морях та протоках, які з’єднують Чорне море з Середземним.