Географічне положення. Швеція розташована в
Північній Європі, у східній і південній частині Скандинавського півострова. На
заході Швеція межує з Норвегією, на північному сході - з Фінляндією, а зі сходу
і півдня її омивають води Балтійського моря і Ботнічної затоки. На півдні
протоки Ересун, Каттегат і Скагерак відокремлюють Швецію від Данії. До складу
Швеції входять два великих острови в Балтиці - Готланд і Еланд.
Клімат. Помірний. Альпійські гори визначають різні
кліматичні зони Швейцарії. Високо в горах улітку не пекуче, у низинах і
північній частині країни досить тепло. Опадів 800-2500 мм. у рік.
Населення - 8,91 млн. чоловік - це
ледве перевищує чисельність жителів Москви. Велика частина населення живе на
півдні, у великих містах Малье (480000чол.), Ґетеборзі (1200000чол.) і столиці
Швеції - Стокгольмі (1600000чол.). Щільність населення, у північних районах у
середньому 3 чол/км2, а в південних - 19 чол/км2.
Національний склад: шведи (91%), фіни (3%), саами, іранці, норвежці, датчани,
турки й інші.
Мова: шведська.
Релігія - євангельська лютеранська церква (94%),
католицизм (1,5%), іслам і інші.
Столиця – Стокгольм.
Адміністративний розподіл - 21 регіон (льон).
Стокгольм виділений у самостійну адміністративну одиницю, прирівняну до льону.
Основні статті експорту - автомобілі, продукція
машинобудування, сталь, залізо, вироби паперової промисловості.
Форма правління - конституційна монархія.
Глава держави - король Карл XVI Густав (з
1973 року). Глава уряду - прем'єр-міністр Горан Перссон (з 1996 року).
Парламент - однопалатний Риксдаг,
обирається населенням терміном на чотири роки (наступні вибори у вересні 2002
року). Прем'єр-міністр обирається парламентом (наступні вибори в 2002 році)
Грошова одиниця: шведська крона = 100 ейре.
Національні свята: 6 червня – День шведського
прапора (офіційно як національне свято відзначається з 1983 р. Свято зв'язане з
двома історичними датами: 6 червня 1523 р. Густав Ериксон, що очолив у 1521 р.
антидатське народне повстання, був обраний королем Швеції під ім'ям Густав I
Ваза; 6 червня 1809 р. була прийнята нова конституція, що діяла до 1 січня 1975
р.); 30 квітня – День народження короля (1946 р.)
Первісні мисливці і рибалки почали з'являтися в
межах нинішньої Швеції і просуватися усе глибше на північ в епоху танення
льодовиків, що покривали Скандинавський півострів на протязі багатьох
тисячоліть. Найраннішим свідченням присутності людини на території сучасної
Швеції є стоянка, знайдена поблизу Мальме, що датується 8000 роком до н.е. Поселення,
де основою існування людини вже були землеробство і скотарство, відносяться до
пізнього кам'яного віку (2500-1800 р. до н.е.) Від цього часу збереглися
наскальні малюнки, печери, могильні кургани. Бронзовий вік (1800-500 р. до
н.е.) залишив свідчення торгових зв'язків з Центральною Європою і Британськими
островами, докази високого розвитку мистецтва і ремесла. Залізний вік,
починаючи з VI в. до н.е., відзначений контактами з кельтами в Європі. Період з
І по VІ століття історики називають Римським залізним віком. Це час тісних
зв'язків Швеції з Римською імперією.
Раннє середньовіччя (VI - IX ст. н.е.) - період
формування шведської держави. Як стверджують дослідники, воно утворилося в
результаті того, що плем'я свеев, що мешкало на озері Меларен у Середній Швеції
(нині історична область Свеаланд) скорило інші місцеві племена, у тому числі
гетов, що населяли провінцію Геталанд, розташовану південніше. Близько 800 р.
на озері Меларен було засноване перше шведське місто Бирка, що швидко стало
одним з великих торгових центрів на Балтиці; торгові зв'язки простиралися аж до
Візантії й Арабського халіфату на сході і Франкскої держави на заході. Звідси
починалися походи вікінгів. Загони авантюристів - купців і морських розбійників
(по-скандинавськи "вікінг" - мешканець заток, що промишляє в
затоках), що отримали в Західній Європі назву "нормани"
("північні люди"), на Русі й у Візантії - "варяги", у
Фінляндії - "руотсі" (звідси багато дослідників виводять назву Русі,
оскільки відомими в історії князями на нашій батьківщині були саме скандинави -
Рюрик і його нащадки), здійснювали набіги на сусідів, що населяли
південно-східне узбережжя Балтійського моря і берега Фінської затоки. VIII - X
ст. були періодом бурхливої експансії, що призвела до колонізації і створення великого
володіння вікінгів.
До середини XII в. Швеція стала єдиною державою під
управлінням короля. Кілька правителів встигли змінити один одного, перш ніж у
результаті завоювання датчанами частини Швеції в 1387 р. трон посіла королева
Данії Маргарита. Так як вона одночасно була і правителькою Норвегії, ці три
країни були об'єднані під датською короною. Це об'єднання, назване Кальмарской
унією, розпалося через півтора століття під напором активного опору шведів.
Проявивши себе в боротьбі за незалежність дворянин Густав Ваза (або Васа) у
1523 р. був обраний королем Швеції. У період його правління країна стала
сильною єдиною монархією. З його ініціативи в 1544 р. була скасована традиційна
виборність королів, і корона з цього моменту могла переходити тільки в спадщину.
Протягом XVI - XVII ст. Швеція здійснювала активну
військову політику. Період численних воєн з Росією і Данією за панування на
Балтиці був періодом нескінченних перемог і поразок. Захоплення території
Інгерманландії, Естонії, Ліфляндії, Польщі, а також частини німецьких земель до
кінця XVII в. перетворив Швецію у величезну імперію. У результаті повного
розгрому шведів Петром I під Полтавою і поразки в Північній війні 1700-1721 р.
Швеція втратила німецькі володіння і віддала Росії свої балтійські провінції і
Західну Карелію, включаючи фортецю Виборг. Фінська війна між Швецією і Росією
(1808-1809 р.) закінчилася повною поразкою шведської армії. Росія окупувала не
тільки всю Фінляндію, але і частину Північної Швеції.
У 1809 р. після смерті Карла ХIII, у якого не було
дітей, рід Гольдштейн-Готторп, якому призначено було стати останньою шведською
королівською династією, припинив своє існування. Швеція знову встала перед
проблемою вибору престолонаслідника. В умовах війни, що почалася, між Францією
й Англією для збереження нейтралітету, якого Швеція намагалася дотримувати
після укладання миру в 1809 р., і щоб уникнути війни з Наполеоном кращим
політичним рішенням було обрання королем французького маршала Жана Батисту
Бернадота, що був, по деяким даним, всановленний Карлом XIII. Він отримав ім'я
Карл ХIV Йохан. Усупереч надіям шведів з його допомогою відвоювати в Росії
Фінляндію, новий король пішов на зближення з царем Олександром I.
Останніми бойовими діями шведів були короткі війни з
Данією і Норвегією за приєднання Норвегії до Швеції (Шведсько-норвезька унія -
1814-1905 р.). Починаючи з 1814 р. Швеція не брала участь у воєнних діях. У
період Першої світової війни Швеція оголосила нейтралітет, зумівши зберегти
його і під час Другої.
У 1952 р. Швеція, Данія, Норвегія й Ісландія
утворили Північну раду.
У 1995 р. Швеція стала повноправним членом
Європейського Союзу, заявивши таким чином, що головний принцип нейтралітету в
зовнішній політиці замінений орієнтацією на загальноєвропейське
співробітництво. У наші дні більшість шведів мешкає в містах і працює в сфері
обслуговування або промислового виробництва. Шведський уряд славиться своїм
справедливим ставленням до трудящих. Середня заробітна плата в цій країні дуже
висока, і у відпустках шведи витрачають більше грошей, ніж жителі будь-якої
іншої країни миру.
Історія сучасної шведської державності почалася з
прийняття 1809 р. першого конституційного акта — так званої форми правління.
Цей акт іноді називали конституцією, хоча відповідну значущість за змістом і
юридичною формою мали й деякі інші акти, введені в минулому столітті. Це акти
про престолонаслідування (1810 р.), про свободу друку (1812 р.) і про парламент
(1810 р.). Усі вони були прийняті парламентом на основі кваліфікованої
більшості голосів. Саме сукупність згаданих чотирьох актів, на думку офіційних
кіл, утворювала те, що було первісною конституцією Швеції. З часом більшість із
цих актів кілька разів змінювалася і доповнювалася, однак складові конституції
Швеції номінальне залишалися тими ж. На сьогодні чинну Конституцію цієї
держави складають прийняті парламентом у лютому 1974 р. “Форма правління”, “Акт
про парламент” і “Акт про свободу друку”. Саме цей рік вважається роком
прийняття Конституції Швеції, четвертою складовою якої є “Акт про
престолонаслідування” 1810 р. зі змінами і доповненнями.
За змістом Конституції прийнятою формою державного
правління у Швеції є парламентарна монархія. При цьому конституційні
повноваження монарха є вужчими у порівнянні з повноваженнями глав держав інших
європейських монархій.
Органом законодавчої влади є однопалатний
парламент — Риксдаг, до складу якого входить 349 депутатів. Члени
парламенту обираються шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки.
На парламентських виборах застосовується пропорційна система. Віковий ценз для
активного і пасивного виборчого права однаковий і становить 18 років. Головною
функцією Риксдагу є законотворчість. Право законодавчої ініціативи належить,
насамперед, членам парламенту і уряду. Характерним є те, що глава держави не
наділений навіть номінальним правом вето на закони, прийняті Риксдагом. До
цього слід додати, що промульгацію (санкціонування) законів здійснює не
монарх, а глава уряду: закони набувають сили після підписання
Прем'єр-міністром. Конституція передбачає існування так званої альтернативної
законотворчої сфери, яка охоплює коло питань, з яких повноваження Риксдагу
можуть бути передані (делеговані) уряду. Сам уряд може передати (субделегувати)
відповідні повноваження адміністративним органам. Окрім бюджетних повноважень,
важливими є повноваження Риксдагу у сфері контролю за діяльністю уряду і
органів виконавчої влади в цілому. Досить традиційними формами парламентського
контролю можна вважати інтерпеляцію і обговорення на сесії урядової політики.
Контроль за урядом здійснює також одна із постійних комісій Риксдагу, що має
назву конституційної.
На увагу заслуговує діяльність так званих
омбудсманів — уповноважених парламенту з питань захисту прав людини. Її слід
також віднести до форм парламентського контролю за органами виконавчої влади.
Більше того, — здійснюваний омбудсманами контроль є досить широким за
характером і поширений на суди і органи місцевого самоврядування. Знаменно, що
саме Швеція є «батьківщиною» інституту омбудсмана: він уперше виник тут ще на
початку XVIII ст. На сьогодні Риксдаг строком на чотири роки обирає чотирьох
омбудсманів, кожен з яких займається контролем в окремій сфері публічної
діяльності (один із них контролює так звану військову адміністрацію). Усі
омбудсмани наділені правом законодавчої ініціативи в Рикстазі, що в цілому є
нехарактерним для інших країн, де функціонує відповідний державний інститут.
Главою держави є монарх - Король. Як зазначалося,
його повноваження у владній сфері, по суті, зведені нанівець. Зокрема, Король
повністю відсторонений від участі у формуванні уряду.
Виконавчу владу здійснює уряд — Кабінет Міністрів,
«Уряд керує державою. Він несе відповідальність перед Риксдагом». Процедура
формування уряду починається з того, що на сесії Риксдагу обирають главу уряду
за пропозицією голови самого парламенту. При цьому голова Риксдагу виходить з
реальної розстановки партійно-політичних сил, що склалася у парламенті.
Прем'єр-міністр визначає склад уряду, члени якого мають бути затверджені
Риксдагом. Риксдаг може відправити уряд у відставку, висловивши йому вотум
недовіри. З іншого боку, за певних умов уряд може прийняти рішення про розпуск
парламенту. За змістом своєї реальної компетенції Кабінет Міністрів вирішує
основні питання соціально-економічного і політичного життя країни.
Вищим судом загальної юрисдикції є Верховний Суд, до
складу якого входять не менше 22 членів (радників юстиції). Усіх членів
Верховного Суду, так само як і всіх інших загальних судів, призначає уряд. До
системи загальних судів також включені апеляційні і окружні суди. Існує також
розвинута система адміністративної юстиції на чолі з Верховним адміністративним
судом. Особливе місце в державному механізмі належить канцлеру юстиції. Останній
не входить до складу уряду, хоча пов'язаний з ним організаційно. Канцлер
порушує кримінальні справи за обвинуваченням у вчиненні посадових злочинів
членів Верховного Суду і Верховного адміністративного суду, здійснює контроль
за виконанням законодавства про свободу засобів масової інформації, а також
реалізує деякі наглядові функції, зокрема стосовно адвокатури.
За формою державного устрою Швеція є унітарною
державою. З метою урядування державна територія поділена на округи (лени) і
муніципалітети. На обох цих рівнях адміністративно-територіального поділу
існують представницькі органи самоврядування — ради. Ради обирає населення
відповідних одиниць строком на три роки. При цьому на відповідних виборах активним
і пасивним виборчим правом наділені іноземці, якщо вони постійно мешкають у
Швеції. Кожна рада із власного складу обирає комітет, який є виконавчим
органом. На рівні округів функціонують також представники центральної влади
(губернатори), яких призначає уряд. Ці представники наділені певними
контрольними повноваженнями щодо представницьких органів місцевого
самоврядування.