Справжнє прізвище Стенлі – Джон Роулендс. Майбутній мандрівник
народився у Денбі (Уельс). Втративши батьків на третьому році життя,
виховувався в притулку. Життя Стенлі тісно пов’язане з Африкою. У 1869 році він брав участь
у урочистих заходах з нагоди відкриття Суецького каналу, після чого вирушив до
Персії і Індії. Світова
громадськість була стривожена відсутністю вістей про видатного мандрівника
Давида Лівінгстона, що перебував у Центральній Африці. Джеймс Гордон Беннетт,
власник газети „Нью-Йорк Геральд" спорядив на пошуки Лівінгстона
експедицію, яку очолив Стенлі.
У серпні 1871 року Стенлі прибув до Занзібару – улюбленої
бази Лівінгстона. Звідси на чолі рятувальної експедиції, яка складалася з 200
осіб (переважно тубільців), Стенлі вирушив до центральної частини Африки.
Експедиція поволі просувалася до озера Танганьїка, де почалося ретельне
дослідження її берегів. На південь від Урунді експедиція виявила країну
Уджіджі, населену працелюбними племенами, які займалися сільським господарством
і риболовлею. Тут Стенлі дізнався, що серед тубільців перебуває якийсь білий
місіонер; у листопаді йому вдалося зустрітися з Лівінгстоном.
Деякий час Стенлі разом з Лівінгстоном продовжували
досліджувати північну частину Танганьїки; у березні 1872 року Стенлі повернувся
до Занзібару і звідти вирушив до Європи, де опублікував свої записки про
експедицію.
У
1874 році редакції газет „Нью-Йорк Геральд" і лондонська „Дейлі
Телеграф" запропонували Стенлі зробити нову подорож Африкою, на що Стенлі
охоче погодився. Вже на самому початку експедиції Стенлі вдалося зробити
найбільше своє відкриття, а саме розгадати загадку, яку не вдалося вирішити
Лівінгстону: Стенлі встановив, що Білий Ніл бере початок у озері Вікторія.
Стенлі із загоном з 210 солдатів і помічників, ретельно досліджував береги
цього величезного озера, після чого вирушив вглиб Уганди, де уклав союз з
місцевим царем Мтесом. Повернувшись до озера Танганьїка, він обійшов його
довкола і попрямував на захід, у Конго.
Вивчаючи річку Луалабу і її притоки, Стенлі встановив, що Луалаба є по суті
річкою Конго і
вирушив вниз цією річкою аж до гирла.
У португальському порту Кабінда Стенлі закінчив свою
мандрівку, яка в значній мірі допомогла вивчити внутрішні території Африки.
Після цієї подорожі, Стенлі запропонував організувати
Міжнародне Африканське товариство. Його вибрали головою товариства.
У
1889 році Стенлі поселився у Англії. За його заслуги королева нагородила його
дворянським званням. У Помер Стенлі в Лондоні.
Стенлі є видатним дослідником Африки. Розгадка таємниці щодо
витоків Білого Нілу (хоча пізніші дослідження встановили, що вони знаходяться
вище за озеро Вікторію) і відкриття, здійснені на території Конго, мають
історичне значення.
Окрім численних статей, Стенлі опублікував декілька праць, в
яких описав свої подорожі і пригоди. Ім'ям Стенлі названі: Стенльовіль – друге
за величиною місто у Конго (нині Кисангані); водоспади Стенлі – сім катаракт на
річці Конго; озеро на річці Конго; гірський хребет у Новому Південному Уельсі
(Австралія) та інші географічні об'єкти.
