Геополітичне
положення України Термін "геополітика” вперше застосував шведський
державознавець Р.Чьєлен у праці "Держава як форма існування” (1917 р.). Отже геополітичне положення України та
її етнічних земель оцінюється в контексті змін, що відбувалися і відбуваються в
економічному та політичному житті колишнього Союзу РСР, його республік,
насамперед тих, які розташовані близько від її кордонів ведуть інтенсивний господарський
обмін, мають постійні національно-культурні контакти. Україна - держава Східної Європи,
що знаходиться в центрально – східній її частині. Територія країни становить
603,7 тис. кв. км. За площею вона перевищує такі країни Європи, як Франція, Іспанія,
Швеція. Україна займає приблизно 5,7% території Європи. Її положення на кордоні
східних та західних народів та культур, широкий вихід до Чорного та Азовського
морів в значній мірі позначились на історії та розвитку держави. Певною мірою
цим визначає і майбутнє країни. Її сусіди:
Білорусь, Росія, Угорщина, Румунія, Молдова, Польща та Словаччина. На півдні
країна омивається Чорним і Азовським морями. Через води Чорного моря межує з
Туреччиною, Болгарією та Грузією. Державні кордони України не
співпадають з її етнічними кордонами. Її положення є результатом
колонізаторської політики ряду сусідніх держав. За допомогою воєнної сили
шляхом штучної асиміляції населення етнічні українські землі разом із народом,
який проживав на них, опинялися у складі інших державних утворень. Частина цих
земель перебуває там і сьогодні. Проте, Україна виступає за мир між народами -
сусідами, проти будь-яких змін, або перегляду кордонів між нею і сусідніми
державами. Гарантом непорушності
кордонів України є Хельсинські Угоди 1975 року; Декларація про державний
суверенітет України від 16 липня 1990 року та Акт проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року. В умовах
інтенсифікації господарської діяльності винятково важливого значення набуває
вивчення і раціональне використання земельних, мінерально-сировинних, водних,
кліматичних, лісових, рекреаційних та ін. Україна належить до регіону, природні
ресурси якого відносно добре вивчені, інтенсивно розробляються й
використовуються у господарській діяльності як республіки, так і багатьох країн
світу. Цьому сприяють значна територіальна концентрація виробництва й
населення, високий рівень розвитку продуктивний сил, вигідне економічно - географічне
положення, у ряді випадків унікальних ресурсів, зокрема мінерально-сировинних,
земельних, реакційних тощо. Незважаючи на відносну обмеженість
території, Україна має багаті поклади цінних корисних копалин, великі масиви
відомих своєю високою природною родючістю ґрунтів, особливо чорноземів, значні
запаси прісних вод, сприятливі кліматичні умови, різноманітні та всесвітньо
знані реакційні ресурси тощо. Природні умови та ресурси України – один з
головних факторів розвитку й спеціалізації її господарства, формування
транспортно-економічних зв’язків. Раціональне використання природних ресурсів,
посилення уваги до всебічного ресурсозбереження – важливе і відповідальне
завдання. У важливого виробника землеробської і
тваринницької продукції перетворилася і західна частина України, яку в середині
ХІVст. Австрія, а після Першої світової війни розділила Польща,
Румунія, і Чехословаччина. За численністю населення
Україна займає п'яте місце у Європі, складаючи 7,5% її населення. Більшість
жителів України проживає у містах. Серед міст - «мільйонерів» з населенням
більше мільйону - великий морській порт на Чорному морі - Одеса, найбільший
центр вугледобувальної та металургійної промисловості Донецьк, річковий порт на
Дніпрі, місто металургів та машинобудівників - Дніпропетровськ, важливий
промисловий центр, місто вищих навчальних закладів (університети, політехнічний
інститут, воєнна академія, інститут мистецтв), колишня столиця України у
1918-1939 рр. - місто Харків і вічно юний красень Київ, де мешкає більше 2 млн.
600 тис. людей. Сільське населення переважно
зосереджено у Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській
та Вінницькій областях. Економіка сучасної України
знаходиться у стадії реформування. Перебуваючи у складі Союзу республік,
Україна розвивала, переважно, галузь важкої промисловості - чорну металургію,
машинобудування, вугледобувна промисловість. При цьому майже 80% промислового
виробництва України не мало повного технологічного циклу. Перехід від планової
до ринкової економіки почав здійснюватися у нашій країні тільки з 1994 року.
Проведення грошової реформи (1996 р.), реформування відносин власності та приватизації
власності державних підприємств - промислових, будівельних,
сільськогосподарчих, підприємств харчової промисловості і торгівлі створюють
умови для розвитку у країні малого та середнього бізнесу. Найбільш актуальною
зараз є проблема реформ у сфері податкової політики, її успішне рішення сприяє
розвитку ринкової інфраструктури. Сьогодні наша країна
переживає високий духовний та культурний підйом. Відродження одвічних традицій
національної культури, народної художньої творчості, створення необхідних умов
для вільного розвитку української мови як державної, а також мов національних
меншин, - характерні показники сучасного культуротворчого процесу.
ви знаєте, що геополітичне положення характерезує завнішні обєкти навколо україни та звязки з ними. стаття містить багато зайвого і мало потрібного....
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
