У Волинському літописі є леген­да про двох братів — половецьких ханів Отрока і Сирчана, богатирів ли­хих.

Коли київський князь Володимир Мономах розбив орди половців, тоді Отрок сховався на Кавказі, а Сирчан у Донських плавнях.

Згодом Отрок став володарем Кавказу. Коли помер руський князь Володимир Мономах, хан Сирчан став кликати брата в рідні степи. І щоб звабити багатого і владного Отрока наказав послам спочатку співати половецьких пісень, а потім дати жмуток сухої трави євшан, або ємшан-зілля (чебрецю). Отрок дов­го відмовлявся повертатись у степ. Пісня не розчулила царя, але взяв­ши сухе євшан-зілля, грізний хан заплакав. Покинув владу, багатство, гарем і повернувся додому, у поло­вецькі степи. Смерть у краю рідно­му миліша, ніж слава на чужині! Жмуток степової трави, він і су­хий духмяніє. Половецькі степи — степи Донецькі — любов моя дов­іку. Степ не можна описати, адже не передати словами запах цілющих трав. Степ — це не свобода, це воля. Тільки українська пісня дає

уявлення про чарівність наших степів.

Нищилася козацька воля — нищи­лася колиска цієї волі — українські степи. На Україні більше немає сте­пу. Залишки його є лише в заповід­никах. Відома на весь світ «Асканія-Нова». Який спадок жителям Землі залишив барон Ф. Фальцфейн!

У Донецькій області три степових заповідники: Хомутовський степ, «Кам'яні Могили», «Крейдяна фло­ра».

Хомутовський степ знаходиться на кордоні з Росією за 20 кілометрів на північ від Азовського моря. Площа його — 1028 гектарів. Територія Хомутовського степу — це плато, яке поступово знижується до річки Грузь­кий Єланчик і прорізане невеликими балками зі сходу на захід.

Статус заповідника місцевого зна­чення Хомутовський степ отримав у 1926 році. До 1917 року був табунною толокою Війська Донського і використовувався як пасовисько для лошат. З 1961 року Хомутовський степ увійшов до складу Українського державного степового заповідника. Занесений у спеціальний реєстр ООН як біосферний заповідник.

Матеріали з журналу "Географія. Краєзнавство та туризм"