Джерело інформації: Масляк П.О. «Географія України» (2000 р.)
Кримські гори
Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км, завширшки
50—60 км. Схили гір асиметричні: північні довгі і пологі, південні —
круті, з чим пов'язана неоднорідність їх ландшафтної висотної
поясності. В рельєфі чітко виділяються три майже паралельних пасом:
Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє. В своїй основі гори складені
тріасовими і юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками.
Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду.
Тектонічними рухами, річищами річок воно розбите на окремі гірські
масиви: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі,
Карабі-яйлу, що підносяться над Південним берегом Криму на 800 м.
У формуванні рельєфу Кримських гір основна роль належить тектонічним та
денудаційним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини,
своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен та ін. На
Південному березі Криму трапляються вулканічні породи, якими складені
масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг та ін. (мал. 60). У приморській
смузі Південного берега Криму хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи,
зносять їх у море. Тому берегова смуга, так
потрібна для будівництва міст і курортів, руйнується. Від руйнування
береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що
запобігають зсувам, буни і хвилеломи, що зменшують руйнівну силу
морської стихії.
У Кримських горах розвинулись середньо- і низькогірні,
пасмово-улоговинні широколисто-лісові, мішано-лісові, передгірні
лісостепові, гірські лучні, прибережно-схилові, субтропічні
середземноморські ландшафти.
Широколисто-лісові ландшафти сформувалися в межах передгірних куестових
пасом. Куестово-лісові ландшафтні місцевості приурочені до найвищих
ділянок Внутрішнього пасма, де переважають низькорослі дубові ліси на
дерново-карбонатних ґрунтах. Низькогірні лісові місцевості характерні
для пасмових знижень з бурими гірськими лісовими і коричневими
ґрунтами. На північному схилі Головного гірського пасма поширені
широколисто-лісові ландшафти з дуба пухнастого і скельного на бурих
гірських лісових ґрунтах, у гірсько-долинних місцевостях — з бука на
бурих гірських лісових ґрунтах. Видові відмінності ландшафтів пов'язані
з неоднорідністю геологічної і морфологічної будови гірських пасом,
висотою місцевості.
У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об'єктів.
Тут створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький
заповідник і заповідник Мис Мар-тьян, Кримське заповідно-мисливське
господарство, заказники (Великий Каньйон Криму, Новий Світ тощо),
пам'ятки природи (Цемерджі-яйла, гора Кішка та ін.).
Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-луч-
но-лісове пасмо і Кримську південнобережну субсередземно-морську.
Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішнє і Внутрішнє
пасма, де переважають лісостепові ландшафти: дубові ліси на
дерново-карбонатних ґрунтах, що чергуються з лучними степами на
чорноземах. Річна сума опадів становить 550 м, сума активних температур
— 3 000— 4 500°С. Річний стік зарегульований водосховищами. Трапляється
карст — улоговини, лійки та ін.
В області ЗО заповідних об'єктів (заказники Кубалач, Ка-чинський
каньйон, пам'ятки природи Мангуп-Кале, Бельбець-кий каньйон та ін.).
Область Головного гірсько-лучно-лісового пасма досить різноманітна щодо
ландшафту. На північному схилі до 750—800 м поширені
горбисто-улоговинні низькогір'я з бурими гірськими ґрунтами під
дубовими лісами (дуб пухнастий, скельний). Вище цього поясу тягнуться
глибоко розчленовані середньогір'я під буково-грабовими і
буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буроземних
ґрунтах. Вище 1 000 м на межі з яйлинським поясом високостовбурні
букові ліси змінюються приземистим буковим криволіссям. Верхній
ландшафтний пояс Головного пасма утворюють середньогір'я під
гірсько-лучними степами (яйли) на гірсько-лучних чорноземновидних
ґрунтах і гірських чорноземах. Тут поширені різноманітні карстові форми
рельєфу. Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму.
Розвитку карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових
порід, кліматичні умови. На Головному пасмі буває за рік від 1 000 (на
заході) до 600—700 мм (на сході) опадів, причому 50—60 % у вигляді
снігу. Клімат яйлинського поясу прохолодний (середні температури липня
+15... +16°, січня -4 °С). Головне пасмо є акумулятором підземних вод,
які, розтікаючись на південні і північні схили, дають початок струмкам
і річкам.
На північному схилі Головного пасма утворились глибокі ущелини —
каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон — унікальний витвір
природи. В третинний період, коли в Криму відбувалися горотворні
процеси, в єдиному вапняковому масиві відбувся розлом. Потім під дією
води тріщинувата смуга навколо розлому перетворилася у глибокий
каньйон. Довжина його 3 км, глибина — 350 м. По дну каньйону протікає
р. Кокозка з чистою прозорою водою. Схили каньйону дуже круті, для
виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністська підготовка і
спорядження. Оскільки каньйон вузький, то під час дощу швидко
переповнюється водою, тому перебувати там небезпечно.
На сухих південних схилах Головного пасма та кам'янистих урвищах поширені напівчагарники. В карстових лійках і
улоговинах росте бук, на скелястих кручах трапляється тис ягідний.
На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ландшафти
утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих
гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус з бука і
дуба на бурих гірських лісових
ґрунтах.
Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні низькогір'я з
розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами на коричневих
ґрунтах. Вулканічні ландшафти типові на масиві Карадаг. Тут поширені
рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричневих ґрунтах.
Карадаг оточений із заходу і півночі вапняковими вершинами Сююрю-Кая,
Балали-Кая, Легенер, масивом Ечкідагом та ін. Східний Крим і Карадаг —
невисокі гори (300—500 м), але близькість моря, загостреність форм,
значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Карадаг
— музей вулканічних порід просто неба. Тут можна побачити вулканічну
лаву юрського періоду — «чортів комин», химерні фігури вивітрювання
вулканічних порід: Піраміда, Кінь-Пря-ник, Сокіл.
Кримська південнобережна субсередземноморсь-ка область охоплює
прибережну смугу від мису Айя на заході до Планерського на сході, її
територія складена верх-ньотріасовими, юрськими сланцями і вапняками.
Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція
приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів середземноморського
типу. Це найтепліша природна область в Україні: середні температури
липня +23,5... +24 °С, січня +4... +2 °С. Сума активних температур
найбільша в Україні — 3 700—4 100 °С, річна кількість опадів
недостатня: 577 мм (Ялта), 430 мм (Алушта), 323 мм (Судак). Максимум їх
припадає на осінньо-зимовий період. (Поясніть, чому.)
Природна рослинність Південного берега Криму представлена низькорослими
лісами, заростями чагарників і напівчагарників, сухостійких трав. Тут
поширені пухнастий дуб, деревовидний ялівець, дика фісташка, суничне
дерево, скумпія, ломиніс, плющ тощо. На значних площах природна
рослинність замінена парковою з рослин, завезених з різних частин
світу. Тут прижилися кипарис, лавр, магнолія, платан, ліванський кедр,
мексиканська сосна тощо. До значних парків-пам'яток садово-паркового
мистецтва належать Форо-ський, Місхорський, Лівадійський,
Масандрівський, Гурзуф-ський. Найбільшою науковою установою з
акліматизації тропічних і субтропічних рослин є Нікітський ботанічний
сад (мал. 61).
висновки
На території України поширені різноманітні природно-територіальні
комплекси (ПТК), або ландшафти. ПТК поділяються на -класи, типи, види.
Ландшафти України формувалися протягом антропогену, сучасного вигляду
набули в післяльодовикову епоху, зазнали змін під впливом господарської
діяльності людини. За просторовим поєднанням класів І видів ландшафтів,
особливостями природних компонентів, історії формування території
виділяють різні за розміром і рангом (підпорядкування) одиниці
фізико-географічного районування: країна, зона, провінція, область.
Територія України розташована в межах трьох фізико-географічних країн:
частини Східноєвропейської рівнини, Українських Карпат, Кримських гір.
На рівнинній частині виділяють мішано-лісову, лісостепову І степову
зони. В межах природних
зон розрізняють фізико-географічні провінції та області. ^Українські
Карпати і Кримські гори залежно від особливостей вертикальної
ландшафтної поясності, будови гір, складу порід поділяються на
фізико-географічні області. Своєрідним природним комплексом є Чорне і
Азовське моря. Ландшафтна карта, схема фізико-географічного районування
України сприяють глибшому розумінню її природних умов, є основою для
розв язу-вання різних господарських питань, планування природоохоронних
заходів.