Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
Publisher
Предмет фізичної географії України
Вступ Багата і розмаїта природа України. Зачаровують своєю красою безкраї степові рівнини півдня, зелені лісові масиви Карпат й Полісся, голубі плеса волинських і північнокримських озер, причорноморських лиманів, блакитні стрічки Дніпра та Дунаю й інших річок. За розмірами території наша країна посідає перше місце серед країн Європи. На Україні одні з найбільших у світі масиви родючих чорноземів, великі запаси цінної мінеральної сировини, унікальні рекреаційні ресурси Причорномор'я, Приазов'я, Українських Карпат.
Предмет і методи досліджень Фізична географія України вивчає різноманітність природи географічних регіонів, зв'язок і взаємозалежність її компонентів. Завдання цього вивчення – відповісти на запитання, як раціонально використати природні багатства, щоб вони не вичерпалися, щоб не зникли ліси, не втрачали родючості ґрунти, не висихали річки; як відновлювати порушене природне середовище. Фізична географія України тісно пов'язана із землезнавством, геологією, біологією, екологією, фізикою та іншими галузями знань. Ця наука користується матеріалами з історії нашої держави, а також економічної і соціальної географії. Основними методами досліджень є: – картографічний; – статистичний; – графічний; – метод спостереження; – порівняльний; – історичний; – аналітичний; – методи прогнозу та моделювання.
Формування території України Деякі вчені вважають, що найдавнішим народом на півдні України були кіммерійці, що пізніше у VII ст. до н. е. були витіснені скіфами. Після розпаду Скіфської держави в північному Причорномор’ї поселилися сармати – іраномовні кочові племена. У III-IV ст. нинішню степову й лісостепову зони заселяли східнослов’янські племена. У VI ст. територія від зони мішаних лісів до Чорного моря і від Дону до Карпат була зайнята слов’янськими племенами антів. У VIII-IX ст. слов’янські племена полян, деревлян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів об’єдналися у велику державу Київську Русь. Після монголо-татарського нападу на Київську Русь українська державність деякий час зберігалась на заході країни. Там існувало Галицько-Волинське князівство. У середині XIV ст. українська держава повністю розпалася. Її землі потрапили в залежність від Литви, а потім увійшли до складу Польщі. Наприкінці XV ст. виникла Запорізька Січ. Вона стала центром боротьби за визволення від гніту польської шляхти. У XVII ст. ця боротьба переросла в національно-визвольну війну на чолі з Богданом Хмельницьким, що привело до відродження Української держави. Прагнення зберегти державність змушувало Богдана Хмельницького укладати союзи з сусідніми країнами про спільні дії проти агресорів. Один із таких союзів – з Московським царством – став згубним для самостійності України. Україна була поділена на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Московської держави, Правобережжя – до Польщі. У XVIII ст. після розпаду Польщі українські землі були поділені між Росією і Австро-Угорщиною. Після Першої Світової війни і Лютневої революції 1917 р. в Росії виникли умови для возз'єднання українського народу і утворення Української держави. 7 листопада 1917 р. в Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), до якої увійшли землі Центральної і Східної України. На противагу цьому акту 25 грудня 1917 р. у Харкові був проведений І Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. 13 листопада 1918 р. у Львові патріотичні демократичні партії проголосили Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). 22 січня 1919 р. відбулося з’єднання (злука) Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки в єдину державу. На жаль, зберегти свою державу українському урядові не вдалося. За допомогою російських військ у Східній Україні перемогли більшовики, і ця її частина в 1922 р. увійшла до новоствореного Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Західна Україна відійшла до відновленої Польщі. У 1939 р. за таємною угодою між фашистською Німеччиною і кремлівськими керівниками Польща була поділена, й землі Західної України увійшли до складу СРСР і возз'єдналися з Українською РСР. У 1940 р. Румунія передала Північну Буковину і Південну Бессарабію Радянському Союзу, і вони стали частиною УРСР. За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область. У цьому ж році був підписаний договір між Польщею і СРСР, за яким частина території УРСР була передана Польщі. Зважаючи на історичне минуле, територіальну близькість, спільність економіки, тісні господарські й культурні зв'язки, рішенням Верховної Ради СРСР у 1954 р. Кримська область була передана до складу УРСР. Цим закінчилося формування території України. За Гельсінськими угодами 1975 р. державні межі в Європі були визнані непорушними.
Сучасний адміністративно-територіальний устрій Територія України поділяється на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці. Такими одиницями у нашій країні є Автономна Республіка Крим, області та райони. Адміністративно-територіальний поділ покликаний сприяти здійсненню державного управління певною територією країни. Згідно Конституції Україна – унітарна держава. Нині до її складу входять 24 адміністративні області та Автономна Республіка Крим. Київ і Севастополь – міста державного підпорядкування.
|
Категорія: Дослідження території України | Додав: Вчитель (2009-12-19)
|
Переглядів: 2490
| Рейтинг: 4.0/2 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|
|