У науковій літературі обгрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів економічного районування.
До основних з них належать такі:
загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути
великою економічно цільною територією, на якій є значні природні
ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації і
забезпечення сучасного і перспективного розвитку;
розміри територій великих економічних районів повинні відповідати
вимогам скорочення перевезення масових вантажів в межах району до
економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності, а
величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між
собою*1;
*1: {Економічний потенціал району може визначатися чисельністю
населення, розмірами валового внутрішнього продукту, валової продукції
промисловості і сільського господарства, вартістю основних виробничих
фондів, показниками на душу населення, на тисячу чоловік та ін.}
економічний район повинен являти собою виробничо-економічну
територіальну єдність, яка створюється розвиненими внутрішніми
виробничими зв’язками, і мати спеціалізацію господарства у масштабі
країни;
на території інтегрального економічного району повинен бути
сформований достатньо потужний народногосподарський комплекс, основу
якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою
структурою:
- профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах
країни), які включають до свого складу кілька галузей промисловості і
сільського господарства;
- галузі, які розвиваються як суміжні
з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку
сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації
району (добування і збагачення сировини, виробництва напівфабрикатів,
обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних матеріалів тощо);
- галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;
при виділенні економічного району повинно враховуватися
економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію
та особливості розміщення продуктивних сил;
врахування при виділенні економічного району принципу економічного
тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної
територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його
головного регіонального центру;
до складу великих економічних районів повинні повністю включатися
території адміністративних областей, країв, автономних республік без
порушення їх меж.
Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.
|