До революційний Китай був напівфеодальною країною з не націоналізованою
системою економіки і нерозвиненим виробництвом. Але після 1949 року в короткий
термін у республіці була здійсненаіндустріалізація,багаторазово
виросло виробництвопромисловоїпродукції,розширюваласяїїгалузева структура.
Дореволюційна промисловість займала другорядне місце в економіці Китаю. У
1946 році в національному доході на її частку приходилося не набагато більше
10%.У1949 році країна вже займала 9 місце у світі по видобутку вугілля, 23 по
виплавці чавуна,26 по виплавці стали і
25 по виробництву електроенергії. Віндустріальному розвиток Китай мінімум на 100-150 років відставав від
економічно розвитих країн і,власне
кажучи був аграрно-сировиннимпридатком.
Крім тогодомоментупроголошення КНР промисловість у результаті тривалих воєнних дій
знаходилася в стані занепаду і розрухи.
Разом зтим за останні 50 років у
Китаї відновлена харчова промисловість, побудовано більш 370 тис.нових промышленны підприємств,а промислове виробництвозрослов 39 разів.Про масштаби розвитку
нинішнього індустріального комплексу Китаю свідчить той факт,щощодняв країні виробляєтьсяпромислової продукції на 2.1млрд юанів,добувається 2.3млн.т.вугілля, виробляється
360т.нафти, виробляється 140 тис. тонн стали і 455 тис. тонн цементу і т.д.
Сьогодні галузева структура промисловості країнипредставленабільш ніж 360 галузями. Крім традиційних створені нові сучасні такі як:
електроніка, нафтохімія,авіабудування,
металургія рідких і розсіяних металів. По кількості промислових підприємств до
числа зайнятих на них Китай займає перше місце у світі.Однак устаткування підприємств в основній
масі своєї застаріло і зношене.
Основні індустріальні центри розташовані в східних приморських провінціях і
районах Цзянсу,Шанхаї,Ляонине, Шаньдуне, Гуандуне, Чжецзиме. У
великих містах з населенням вище 500 тис.чоловікзосередженобільш половини основних фондів державної
промисловості (13.1% - усіх промислових підприємств,9.6%-
харчова промисловістьімашинобудування, 4.7% -текстильна промисловість,2,4%-
вуглецю видобувна промисловість).
Паливно-енергетичні галузіпромисловості відносяться до числа слабких ланок індустріального
комплексу Китаю.Не дивлячись на
наявність багатих природних ресурсів розвиток видобувних галузей у цілому
відстає від обробних.
За останнірокив Китаї багато в чому зросли потужності
вуглевидобувної промисловості, а обсяг видобутку підприємств перевищив920млн. тоннвжев 1989 році. Потенційні ж запаси вугілля
склали 3200 млрд. тонн, а хіба дані лише 850 млрд. тонн.Запаси розміщені не рівномірно, близько 80%
приходиться на Північний і Північно-Західний Китай, а саме велике родовище в
країні знаходиться поблизу міста Датун (пров.Шанси).У цілому жу країні більш 100 великих центрів видобутку
вугілля.
На нафтовидобувну промисловість приходиться 21% виробництва паливо
енергетичних ресурсів.Нафта забезпечує
близько 16% валютних надходжень від експорту.У цілому в країні більш 32 підприємств по видобутку нафти загальні
запаси нафти складають 64 млрд. тонн.Найбільш великі підприємства по видобутку і переробці нафти розташовані
в провінціях Хэйлуньцзян, Шаньдун, Даган, Юймэнь, Цайдам, а також у
слаборозвинених районах нерідко удалині від центрів нафти споживання.Велика жчастиназ580 нафтопереробних заводів зосереджена в
Північно-східному Китаї.
Південний Китай і особливо його Східна зона багатізапасамиприродного газу, що оцінюються в 4 тис. млрд.тонн: до дійсного моменту розвідано лише
3,5%. Найбільшим центром видобутку і переробки газу є провінція Сеньхуа.
Проте в Китаї дотепер ведучими залишаються такігалузі легкої промисловості як текстильна і
харчова, на которые приходиться більш 21% усієї виробленої промислової
продукції. Підприємства цих галузей розташовані переважно в Східному,
Північному, Центрально-Південному районах. На Північному сході країни
зосереджені головним чином підприємствапаперової, цукрової і масломолочной промисловості, на Північно-заході -
підприємства по переробці бавовни і продукції тваринництва, на Південно-заході
найбільше раз кручений харчовапромисловість.Уцілому харчова промисловість має більш 65,5
тисяч підприємств,крім того в країні
більш 23,3тисячпідприємств текстильної промисловості, а виробництво
і переробка сировини на них чітко орієнтована: на Півночі - вовна, коноплі, на
Півдні - шовк, джут, кенаф.
Легка промисловістьу Китаї має
древні традиції і займала ведуче місце в економіці ще до революції.Разом з тим у Китаї,починаючиз 1949 рокупоступовопочинаєрозвиватися машинобудування.До
1949 року обсяг виробництв цих галузей був у 250 разів нижче чим у США,практично не виробляласякомплектні енергетичні,гірничорудні, машинобудівна , трактори,
літаки. До дійсного моменту кількість видів продукції машинобудування перевищує
53 тис.виробів,що цілком забезпечує внутрішні потреби країни.
Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Харбін,
Пекін, Далянь.
Крім того,розташовуючи значними
запасами сировини Китай має міцну базу для розвитку металургійної
промисловості.А в результаті проведення
широких геологічних робіт в останнірокиуточненіграниці старих іобнаруженьяновіродовища залізних і
магнієвих руд,вугілля, нафти й інших
видів сировини. По запасах залізної руди Китай займає третє місце (післяРосіїі Бельгії),а по розвіданим
запасу магнієвих руд - друге місце у світі.
У цілому підприємства чорної металургії перевищують 1,5 тис. і розташовані
практично у всіх провінціях і автономних районах. Разом з тим загальний
технічний рівень металургійних виробництв залишається невисоким, а оснащення
ведучих підприємств сучасними видами устаткування проходить частково і за
рахунок імпорту.Більш 70%підприємств галузі взагалі не мають очисних
споруджень. У Китаї виплавляють більш 1 тисячі сортів стали,включаючижароміцнісплавидля авіаційної промисловості, високолеговані
сталі для прискорювачів ядерних часток і сплави з заздалегідь заданими
властивостями.Крім тоговкраїні виробляються сурма,олово,вольфрам,ртуть і молібденові концентрати, що
користаються підвищеним попитом на зовнішніх ринках, хоча в той же час потреби
країнив алюмінії,свинці і цинку цілком не задовольняються і
Китай імпортує ці метали.
Перехід Китаю в другій половині 70-х років до модернізації господарства і
великих економічних перетворень збігся за часом з розгортанням у світі другий
НТР. Її базовими напрямками були мікроелектроніка, інформатика, біотехнологія.
Прилучення до нововведень НТР для Китаю виявилося непростою справою.
Обмежені фінансові можливості,порівнянонизькийнауковийпотенціал (особливо ослабленийуході культурної революції),відносно низький освітній і культурний рівень
населення - усецеперешкоджало, розгортанню широкомасштабної
науково-технічної революції. Проте наприкінці 70-х років до Китаю був
розроблений і прийнятий восьмирічний планрозвитку наукина1978-1985 р.м.,що передбачав проведення великого обсягу
досліджень і розробок в області мікроелектроніки,нових поколінь ЕОМ,інформатики,генноїінженерії,а так само великі технічні перетворення в
сільському господарстві.Незабаромз'ясувалося,щопланцей занадто великий і по ряду позицій не
виконаємо в даних умовах.
Численні наради і консультації,а
також ретельневивчення досвіду розвитку
науки і техніки за рубежем, у тому числі США, Японії, Росії і країн Західної
Європи дозволили виділити 12 основних напрямківрозвитку науки і техніки, що лягли в основу Державного плану розвитку
науки і техніки на 1986-2000 р.м.Основні задачі розвиткунаукомістких технологій визначені сьогодні в Китаї в такий спосіб:
підйом народного господарства, підвищення рівня продуктивних сил, перетворення
науково-технічного прогресу в найважливіший фактор розвитку виробництва;
усіляке підвищення технічного рівня традиційних галузей промисловості,
ефективності суспільного виробництва,якості і конкурентноздатності товарів на світовому ринку,обліком фінансових, кадрових, технічних
організацій. Прийнято рішення зосередити зусилля на розвитку наукомісткої
техніки і технології в сімох пріоритетних областях. Серед них названі:
біотехнологія,інформатика,
автоматизація, енергетика, космічна і лазерна техніка, тобто базові напрямки
НТР.
В області біотехнології дослідження і розробки спрямовані на різке
збільшення продовольчих ресурсів,попередження ілікуванняважких захворювань, освоєннянових і поновлення старих енергетичних
джерел, розвиток безвідхідних виробництв і скороченняшкідливихвпливів на навколишнє середовище.
В області інформаційної технології акцент робиться на створення технологій,
що забезпечуютьістотне удосконалення і
широке використання на початку наступного сторіччя "інтелектуальних"
систем ЕОМ.Ведуться дослідження вобластіудосконалюваннясучасної техніки
вимірів, обчислень і зв'язку;техніки
розвідки корисних копалин і обробки дані розвідки,прогнозупогоди,контролюякості і ступеня забруднення
сільськогосподарських, лісових і промислових продуктів.
У реалізаціїприйнятогопланузначна роль приділятися програмі "Смолоскип", що передбачає
створення по всій країні районів і центрів по розвитку нових технічних і наукомістких
технологій.Це спеціально виділені
райони великих наукових і промислових центрів, площею кілька квадратних
кілометрів,на їхнє території
розміщаються НДІ, щовідповідають
промислові підприємства,компанії і
фірми по освоєнню і впровадженнюнової
техніки інаукомісткихтехнологій.Зчасу прийняття програми
(серпень 1990 року) такі райони були створені в Пекіні, Шанхаї, Тяньцзіневі,
Шеньяне, Ухане, Нанкіні (більш 30 районів).