Словечансько-Овруцький кряж.

На півночі Житомирської області серед густих лісів українського Полісся самотньо підноситься стародавній Словечансько-Овруцький кряж, що простягся понад 50 км з заходу на схід від міста Овруча до села Червонка при середній висоті 60-80 м, а максимальній над рівнем моря - 316 м.

Вважають, що цей кряж - залишок високих гірських пасом. Видатний український географ академік П.А. Тутковський назвав Словечансько-Овруцький кряж "нагромадженням чудес природи, що нагадують у мініатюрі славетний Йєллоустонський парк".

Кряж складається з пісковиків та рожевих і червоних кварцитів, яким близько 1300-1500 млн. років. Ці породи є добрим будівельним матеріалом. Їх широко використовували ще наші далекі при спорудженні Софійського собору, Києво-Печерської лаври, Золотих воріт у Києві та архітектурних пам'яток Переяслава-Хмельницького, Овруча, Вишгорода та інших міст. До того ж, Словечансько-Овруцький кряж - єдине місце, де містяться поклади рідкісного мінералу пірафіліту, з якого колись стародавні древляни виготовляли прикраси, а нині він через свою надзвичайну вогнетривкість йде на виготовлення пальників для маяків. Чому родовища цього мінералу розташовані саме тут і ніде більше? На це питання відповіді ще не знайдено.

Ще одна загадка: на значній площі тут місцеві кристалічні породи вкриті товстим шаром лесу - гірської породи, яка зустрічається тільки в цій місцевості. Але найбільш загадковою, за твердженням геоботаніка Г. Смика, є рослинність Словечансько-Овруцького кряжу. Потрапивши сюди, каже дослідник, не зразу збагнеш, де ти є - на Поліссі чи на Кавказі. Так, поблизу села Городня розкинулося ціле поля, всуціль укрите плющем - рослиною, що характерна для південних районів. На схилах пагорбів буяють зарості азалії понтійської, яка є реліктом третинного періоду, сучасником мамонта. Ці високі кущі з великими оранжевими й жовтими квітами часом утворюють тут важкопрохідні зарості. Парадоксально, що цей поліський острівець азалії віддалений від Малої Азії та Кавказу, свого основного ареалу, більш як на тисячі кілометрів. Як і коли відбувся такий розрив, - загадка.

Але це ще не все. Біля села Червонка мандрівники натрапляють на цілі зарості іншого представника рослинного світу півдня - скельного дуба. А неподалік села Городець росте незвичайна для цих місць чорна береза. Як ці рослини потрапили сюди з далекого півдня, - науці ще не відомо.

Ось такий він цей дивовижний острів, розташований серед зеленого моря українського Полісся.