Мета: сформувати нові поняття «земна кора», «літосфера»; роз­почати формування знань про внутрішню будову Землі; дати первинне уявлення про літосферні плити; розвива­ти асоціативне мислення учнів; продовжити формування зацікавленості, позитивного ставлення до навчального матеріалу.

Обладнання:  ілюстративний матеріал підручника, атласи.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення:урок-лекція.

Очікувані Після цього уроку учні зможуть: результати, давати визначення нових понять, пояснювати внутрішню будову Землі, методи дослідження земних надр, склад літосфери, її поділ на літосферні плити; пояснювати спів­відношення потужності складових внутрішньої будови Землі.

ХІД УРОКУ

I.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель перевіряє наявність в учнів атласів, кольорових олівців, робочих зошитів.

II. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя.

Геосфера — це оболонки, із яких складається Земля: атмосфера, гідросфера, земна кора, мантія та ядро. Однак людство навіть у найсміливіших своїх подорожах стикається не з усією геосферою, а лише з її верхньою частиною, дуже тонким порівняно з внутрішнім радіу­сом Землі шаром, який дійсно нагадує сферу. А називається цей шар , літосферою (від слова «літос», що означає «камінь»),

III.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні на уроці ми зазирнемо в земні глибини і помандруємо крізь різні шари внутрішньої будови планети та спробуємо досягти її центру. Така мандрівка буде можливою завдяки дослідженням гео­логів, геофізиків і сейсмологів, які ретельно вивчають усе, що відбу­вається в земних надрах та на земній поверхні.

IV.      ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя.

Ми живемо на земній поверхні та стикаємося з трьома стихіями — Повітрям, Водою та Землею — приблизно однаковою мірою. Тому нам здається, що ці стихії представлені на Землі приблизно однаково. Але це не так, третя стихія — Земля — займає більшу частину об'єму пла­нети і містить у собі майже всю її масу. ,

Радіус Землі становить 6400 км. У той же час найглибша запа­дина океану становить 11 км, тобто в 600 разів коротша. Приблизно

таку ж потужність має й тропосфера. Навіть якщо ми будемо вва­жати, що товщина всієї атмосфери — 1000 км, це все одно в б разів менше, ніж відстань від центру Землі до її поверхні. Якщо уявити Землю у вигляді кола з радіусом 64 см, то Маріанську западину нам доведеться намалювати рискою, довжина якої 1 мм, а атмосфера вміститься в наше коло десяти сантиметровим шаром. Із цього малюнка стане зрозумілим, що Земля — щільне кам'яне коло, а вода, повітря й усі живі істоти розташовані на його поверхні дуже тонким шаром.

Спробуємо тепер зазирнути в потаємні земні глибини. Дійсно, зро­бити це нікому не вдавалось, хіба що письменникам-фантастам. Але вчені вже давно навчились вивчати недосяжне. Уважно досліджуючи доступні ділянки Землі, прислухаючись до процесів, що відбувають­ся в її глибинах, різними приладами (сейсмографами), геологи дізна­лись, що всередині наша планета зовсім не однорідна, і в ній можна виділити кілька шарів.

А тепер «розріжемо» Землю навпіл. Які ж шари ми побачимо? Відкрийте атлас на с 20 та розгляньте малюнок «Внутрішня будова Землі». Як бачите, зовні Землю оточує шар, який називається земною корою.

— Знайдіть у тексті § 10 визначення цього поняття та запишіть у свій робочий зошит.

Виявляється, що земна кора дуже неоднорідна, ви можете переко­натися в цьому, мандруючи печерами або дивлячись на обривчастий берег річки. У середньому щільність земної кори не дуже велика на­віть у порівнянні з водою: вона щільніша лише у 2,8 разу. Це означає, що якщо 1 л води має вагу 1 кг, то 1 л речовини земної кори буде мати вагу в середньому 2,8 кг. У той же час вага 1 л ртуті — 13 кг, а залі­за — майже 8 кг.

Потужність земної кори в різних місцях неоднакова. Під океанами вона тонша — 5—12 км, а під материками набагато більша — 30— 80 км. Тому геологи виділяють два типи земної кори — океанічну та материкову.

Під земною корою лежить шар, що називається мантією. Вона сягає в глиб Землі майже на половину її радіуса. Щільність мантії більша, ніж у земної кори. Це й не дивно, оскільки на неї зверху тисне товща гірських порід, із яких складається земна кора. Тому чим глибше ми опускаємося під землю, тим щільнішою стає речовина навкруги нас. Але зростає не тільки щільність речовини, збільшується і її темпе­ратура. Учені підрахували, що на кожні 33 м глибини температура гірських порід підвищується в середньому на 1 °С. Із просуванням у глибину від верхньої до нижньої межі мантії температура речовини ^зростає від 1000 °С до 3500 °С.

Під мантією розташоване ядро, що складається із зовнішньої та внутрішньої частин. Зовнішнє ядро, що лежить на глибині 3—5 тис. км, як припускають учені, перебуває в рідкому стані. Внутрішнє ядро тверде. Тут щільність гірських порід уже ВІЗ разів перевищує щільність води, тому дуже зростає тиск. Те ж саме відбувається і з температурою, яка у ядрі сягає 4000—5000 °С. Деякі вчені припуска­ють, що вона може дорівнювати 6000 °С (як на поверхні Сонця), тому можна вважати, що в середині Землі палає маленька зірка. Завдяки тривалим дослідженням стало відомо, що ядро металеве, складається із заліза й нікелю.

Але чому внутрішнє ядро тверде, незважаючи на таку високу тем­пературу? (Це може бути проблемне питання для учнів.) Справа в тому, що, крім високої температури, там існує величезний тиск. Цей тиск і не дозволяє внутрішньому ядру ставати рідким, бо часто­чки речовини не мають можливості вільно рухатись. Тиск у центрі Землі більш ніж у 3 млн разів вищий за атмосферний над земною поверхнею!

Отже, із глибиною зростають тиск і температура. Унаслідок цього в товщі мантії, приблизно на глибині 150—200 км, виникають умови, за яких гірські породи можуть якщо не зовсім розплавитися, то пом'якшитись, як пластилін на сонці. Тут пролягає^тонкий шаром пом'якшених гірських порід, який називається астеносферою («послабленою» сферою).

Літосфера складається з гігантських плит, які можуть рухатись планетою по астеносфері, як ковзани по льоду. Але не так швидко, зрозуміло. Швидкість руху літосферних плит настільки мала, що лю­дина не може помітити змін, які відбуваються з ними. Більш доклад­но про рух літосферних плит ми поговоримо пізніше, коли будемо вивчати відповідну тему.

Геологи побудували модель Землі, про яку я сьогодні вам розповіла. Але найглибші сучасні шахти не прорізають навіть земну кору, не гово­рячи вже про інші шари планети. Можливо, у майбутньому вам вдасться самим підкорити земні глибини, уточнити дані про їх склад і будову та створити більш досконалу модель внутрішньої будови Землі.

V.  ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Завдання для самостійної роботи.

1.  Використовуючи текст § 10 у підручнику, розповідь учителя, складіть усну розповідь (7—8 речень) за малюнком в атласі на с 20 (ліва частина) «Внутрішня будова Землі».

1.  Намалюйте в робочому зошиті внутрішню будову Землі за зраз­ком мал. 27 у підручнику (с. 56) (за бажанням учителя).На завдання відводиться 5—7 хвилин. Учитель здійснює вибірко­ву перевірку.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Географічний диктант.

Учитель зачитує твердження, а учні записують тільки номер запи­тання і поряд коротку відповідь.

1.  Які шари входять до складу літосфери?

2.  Який шар перебуває в пом'якшеному стані?

3.  Яка оболонка розташована вище ядра Землі?

4.  Де щільніше гірські породи: у зовнішньому чи внутрішньому ядрі?

5

VII.     ПІДСУМОК УРОКУ

— Що сподобалось, зацікавило, запам'яталось на цьому уроці най­більше?

VIII.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.   Опрацюйте § 10 підручника.

Закінчіть у зошиті малюнок «Внутрішня будова Землі